ГоловнаРеєстраціяВхід Освіта Запорізького краю 2016 Четвер, 28.03.2024, 18:39
  Виставкова зала Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » ВИСТАВКОВА ЗАЛА » Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації

Мовна свідомість українців, як складова національної самосвідомості
Мовна свідомість постає чинником мовної стійкості, адже доля мови в значній мірі залежить від ставлення до неї носіїв мови. Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Це важлива складова особистості, що формує критерії усвідомленого ставлення до мови. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування. Характерною ознакою етносу є мова. Це найважливіший, найбагатший, найміцніший засіб зв’язку в одне велике історичне ціле минулих, сучасних і майбутніх поколінь народу; яскрава ознака життєдіяльності нації і держави, вона згуртовує і консолідує певні корінні етнічні групи в єдину націю. Факти та гіпотези свідчать на користь того, що мова генетично передається із роду в рід. Жодне суспільство, на якому б рівні воно не перебувало, не може жити без мови. Рідна мова є ретранслятором національної культури. Тому українська мова в Україні призначена забезпечити консолідацію, вільний культурний розвиток українського народу і стояти на сторожі збереження його ідентичності та здорового духовного і ментального розвитку. Незважаючи на те, що народи, які проживають на території однієї держави, інтегровані в суспільне життя, вони, як правило, зберігають свої національні традиції в побуті, поведінці, роботі, але найважливіше – це збереження мовних традицій. Сьогодні Україна є прикладом для інших держав, оскільки вона характеризується толерантністю в мовних питаннях. Мовна політика є складовою національної політики держави. Це сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні. Мовні конфлікти здебільшого провокують політики, особливо у зв’язку з виборами. Домінування певної мови у певному регіоні є питанням суто політичним. Ця дилема вже виступає предметом гострого соціального і міжпартійного протистояння. Будь-який лінгвіст і чесний політик знають: для відродження пригнічуваної мови в сучасному світі потрібне її правове домінування над панівною мовою у країні. Якщо цього немає, то ослаблена мова рано чи пізно зникає. Від набуття Україною державної незалежності, актуальним було використання правового інструмента державної мови для об'єднання українського суспільства, зміцнення національної свідомості, формуванню цілісної системи національної культури як необхідної умови культурної самоідентифікації українців. Українська мова – давня європейська високорозвинена мова. Як мова найчисленнішого, найстаршого етносy, українська виконує функцію єдиної державної мови у країні. Руйнування мовного простору рівнозначне до позбавлення народу його єдності, спадщини, традицій та культури. Існують такі моделі сучасного мовного спілкування: 1. Державна мова. 2. Офіційна мова. Це мова офіційних заходів, що проводяться на державному рівні. Вона може бути мовою національної меншини, яка мешкає на території країни, мовою іноземною або регіональною за згодою різних сторін. 3. Мова національної меншини. Такою виступає мова неосновного етносу держави. 4. Іноземна мова – це мова, за допомогою якої здійснюється міждержавне спілкування. 5. Регіональна мова. Являє собою своєрідний діалект, місцевий різновид, говірку, суржик (суміш декількох мов, об’єднаних штучно без дотримання літературних норм) і традиційно використовується у межах певної території. 6. Міноритарна мова. Це мова певної меншини, що є досить занедбаною, не має можливостей для свого розвитку або разом із етносом може зійти з історичної арени. В Україні це мова караїмів, кримських татар, ґаґаузів. На необхідність захисту міноритарних мов звертає увагу «Європейська хартія регінальних мов та мов національних меншин». Кожна із вищеназваних мов неполітична за своїм змістом, але за певних обставин вона набуває політичного змісту. На території України через різні геополітичні обставини склалася ситуація двомовності та багатомовності, що за правильного підходу може служити не тільки джерелом взаємного збагачення мов і культур, зміцнення української державності та мовної консолідації суспільства, але і за певних обставин загрозою самому існуванню етоноспільноти та незалежності. Інструментом регулювання міжнаціональних відносин в Україні є державна політика у сфері застосування української мови як державної і мов національних меншин. Характер мовнополітичної ситуації в Україні, що склалася на сьогодні, визначається кількома основними факторами: поділ населення за ознакою «україномовності – російськомовності». Цей поділ ускладнюється ще й тим, що він є не суто етнічним, а етнічно-мовним, етнічні групи, за незначним винятком, регіонально не розмежовані. І тому Україна відрізняється від таких класичних дво- та кількамовних країн, як Швейцарія (нім., фр., іт., ретороманська), Бельгія (4 мовні регіони з фр., нідерландська, нім. Та Брюссель двомовна столиця) або Канада. Іншим фактором є наявність у країні peгioнів із відмінними культурно-мовними та соціально-політичними традиціями, що зумовлено входженням у минулому частин України до різних держав. Тому Україна має в своєму складі низку peгioнів з різним рівнем національної свідомості, з відмінним історичним досвідом, з несхожими геополітичними, ідеологічними й етнокультурними орієнтаціями. В Україні реально існує проблема розбіжності етнічного й мовного факторів і, відповідно, різних пріоритетів; фактично не етнос, а мова є тут показником ідентичності. Також важливим фактором мовної політики є мови національних меншин. Але жодна з мов національних меншин, що функціонують в Україні, не може бути використана як привід для розпалювання ворожнечі між представниками різних національностей. Необхідно забезпечувати гармонійний розвиток і взаємодію державної та національних мов. Генеральна конференція ЮНЕСКО на ХХХ сесії, 1999 року в Парижі, проголосила Міжнародний день рідної мови 21 лютого. В Україні це свято існує з 2002 року. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка була підписана 1996 року, а ратифікована Верховною Радою України 2003 року, що супроводжувалось жорстким політичним протистоянням і грубими порушеннями Конституції України й українського законодавства. Спираючись на цей документ, прихильники двомовності вимагають надати російській мові статус другої державної мови, хоча Хартія ніде не згадує про необхідність такої норми. Ідеться лише про захист мовних груп, які перебувають під загрозою відмирання, які традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами і становлять кількісно меншу групу, ніж решта населення цієї країни: «захист і підтримка регіональних мов або міноритарних мов не повинні здійснювати шкоду офіційним мовам і необхідності вивчати їх». На державу покладаються надмірні зобов’язання щодо особливого захисту тих мов, які цього не потребують, і залишається без уваги низка мов, яким справді потрібні особливий захист і підтримка як, наприклад, гагаузька, караїмська, кримсько-татарська, ромська, носії якої традиційно живуть у певних місцевостях України. Санкціонування офіційної двомовності – це створення нині передумов для остаточного занепаду, знищення української мови, національної культури в Україні. На сьогодні не існує компактної російськомовної частини України: великі міста України – російськомовні, а околиці, що їх оточують (навіть на сході України) – україномовні. Найсильніші позиції має російська, яка продовжує широко використовуватися в межах усієї України. В Україні російська мова не є регіональною або міноритарною, бо не пов’язана з певною територією. Це є додатковою підставою застосовувати щодо неї не особливий, а базовий режим захисту. Відповідно до Хартії, заходи особливого захисту повинні застосовуватися до української мови, яка попри її статус державної залишається в стані, який загрожує її існуванню, особливо на території АРК, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Херсонської областях. Тому, державний статус української мови несумісний з пропагандою спрямованою на запровадження другої державної мови, будь-яких форм автономії або проголошення діалектів української мови окремими мовами та запровадження офіційної багатомовності на національному або регіональному рівнях всупереч Конституції України. Лише у трьох регіонах (Запорізька, Одеська та Харківська області) кількість осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова. Українською мовою вільно володіє 87,8% населення, російською – 65,7%. Росіяни України користуються всіма правами громадян і мають всі засоби для розвитку російської культури і мови. Так, в Україні існують 14 державних російських театрів, музей російського мистецтва в Києві, є російські дитячі садки, школи. У відсотковому відношенні кількість російських шкіл в Україні перевищує відсоток громадян російської національності. Таке становище значно відрізняється від стану української мови в Росії. За даними 2010 року на 3 мільйони українців було 8 шкіл (з етнонаціональною (етнокультурною) складовою, де викладалася рідна мова і література, регіональна (національна) історія, курси історії рідної культури і т.п.), нема жодної україномовної школи (де б вся навчальна програма викладалася українською мовою), театру чи вищого навчального закладу. У 2010 р. Верховний суд РФ заборонив федеральну національно-культурну автономію українців у РФ («Українці Росії») через виступи її керівника на радіо та заходах, присвячених пам'яті жертв Голодомору. Результати моніторингу, проведеного Міносвіти України на основі офіційних і неофіційних даних щодо задоволення освітніх прав українців у Росії, м'яко кажучи, невтішні. Ось тільки деякі статистичні факти: в Україні на сьогодні налічується 983 дитсадки з російською мовою виховання. У Російській Федерації не виявлено жодного україномовного садочка. В Україні 1199 шкіл з навчанням російською мовою, у Росії – нуль. В Україні в 1755 школах вивчають одночасно і українську, і російську мови, у Росії таких шкіл не існує. У Росії немає білінгвальної школи чи бодай класу. Загалом російську мову в Україні в тій чи іншій формі вивчають 1 мільйон 292 тисячі 518 дітей. У вищій освіті ситуація така сама. Українською мовою в Росії не навчається жоден студент. Населення області, за даними перепису, воно охарактеризовано такими показниками. Зокрема, болгарська мова поширена в таких населених пунктах Запорізької області: Приазовський район с. Богданівка (72,3% респондентів), с.Степанівка Друга (70,4%); Приморський район с.Петрівка (60,5%), с.Маринівка (50,3%); Бердянський район с. Полоузівка (59,8%). Забезпечення мовної політики у сфері національно-культурних відносин здійснюється шкільними освітніми закладами області (з них 2 єврейські (школа та гімназія) та 15-ма недільними школами (болгарська школа при ЗНУ відкрилась у листопаді 2015 року та ін.), діють Єврейський та Арабський центри. Вивчення іноземних мов у Запоріжжі представлене різноманітними мовними школами, навчальними центрами та вузькопрофільними фірмами, де можна освоїти: англійську, японську, турецьку, іспанську, італійську, французьку, німецьку, грецьку, китайську, арабську, іврит, норвезьку, португальську, чеську, польську, болгарську мови. Мова є одним із визначальних чинників державності народу. Тому питання становища державної мови – це питання національної безпеки держави. Необхідно розуміти важливість української мови у справі збереження та розвитку Української держави і діяти на її користь. Всіляко піднімати престиж мови, бо це її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні.

Джерело: http://kultorganizatorvagenniks.blogspot.com/
Категорія: Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації | Додав: (08.04.2016) | Автор: Вагеннік Ольга Миколаївна E
Переглядів: 2019 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/20
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
 
 

Вхід на сайт

Пошук

Архів записів


Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • ІнтерБрама
  • Кафедра менеджменту
  • Портал інклюзивної освіти
  • Інновації та інноватика

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

     

    Copyright MyCorp © 2024
    Безкоштовний хостинг uCoz