Прийоми мнемотехніки як умова активізації пізнавальної активності учнів на уроках біології та екології
ЗМІСТ
ЗМІСТ………………………………………………………………................................... 2
РОЗДІЛ I. ВСТУП
1.1. Актуальність теми педагогічного досвіду…………..…………............................ ...3
1.2. Мета досвду….………………………………………………………………………..4
1.3. Етапи, завдання та прогнозований результат створення досвіду…….....................5
РОЗДІЛ II. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
2.1. Теоретична база досвіду……………………………………………….......................6
РОЗДІЛ III. ТЕХНОЛОГІЯ ДОСВІДУ…………………………………….......................9
РОЗДІЛ IV. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ……………………………………......13
ВИСНОВКИ………………………………………………………………........................14
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………………..15
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………...16
РОЗДІЛ І. ВСТУП
1.1.Актуальність теми педагогічного досвіду
В умовах реформування освіти гостро виникає необхідність удосконалення системи викладання, впровадження в практику загальноосвітніх навчальних закладів заходів, спрямованих на своєчасне забезпечення кожному школяру адекватних умов для його розвитку, формування компетенцій повноцінної особистості та отримання якісної освіти. Велика кількість термінів, перевантаження навчальним матеріалом на певному етапі викликає небажання вчитися, знижується свідоме відношення до оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Вчитель повинен зробити все можливе для того, щоб добитися ефективності у роботі всіх учнів на уроці, зробити процес навчання доступним та цікавим для кожної дитини, дати будь-якому школяру ( і слабкому, і сильному) відчути себе у ситуації успіху, щоб діти з бажанням та добрим настроєм йшли на урок.
Одним із способів активізації розумової діяльності учнів , формування інте-ресу до учбового матеріалу та мотивації у навчання є використання різномані-тних мнемотехнічних прийомів. Використання мнемонічних прийомів – це спроба «відкрити» дітям «очі та вуха» з допомогою мнемотехніки (греч. Mnemonіka –мистецтво запам’ятовування) [3, с.12]. Мнемотехніка – це можли-вість заставити слабких учнів не просто прослухати, але й зрозуміти пояснен-ня, можливість запалити в їхніх очах вогник зацікавленості, розширити межі сприйняття. Мнемотехніка не дозволяє вчителю бути сухим та суворим, а зна-чить, школярі не будуть сумувати за партами. Я впевнена, що ці прийоми здат-ні не тільки викликати інтерес у учнів, але й своїми «неправильними», «ненауковими», «нелегальними», спрощеними способами подачі нового матеріалу «на пальцях», за допомогою ІКТ, мимоволі, змушує дітей розуміти сутність біологічних явищ або процесів та спрощує використання інформації на практиці. Практичне, цілеспрямоване застосування мнемонічних прийомів за багато років дозволило розробити систему застосування прийомів мнемотехніки, спочатку елементарну (тільки малювала на дошці або ватмані і вони займали багато місця), а потім досконалішу (роздавальний матеріал, слайд-презентації з анімованими малюнками, вони компактні, зручні у використанні, не займають багато місця) [7, с.6].
Мішель де Монтень писав, що радість навчання, так як і радість праці, ро-бить дитину здоровішою [5, с. 14]. Пояснення цьому для біолога цілком зро-зуміле: коли в людини настрій радісний, позитивний, у її організмі виробля-ється природний стимулятор ендорфін, або гормон радості, який сприяє під-вищенню імунітету та працездатності. Виконання подібних завдань учнями відбувається невимушено, весело, зацікавлено. Вибір кращого з варіантів може завершитися для нас, педагогів, несподіванкою, але те, що учні запам’ятають результат своєї діяльності – це безумовно.
Провідна педагогічна ідея досвіду: ефективним засобом формування пізнава-льної активності учнів є педагогічні умови, що розширюють можливості для реалізації компетенцій сучасної особитості.
1.2. Мета досвіду
Вивчення та закріплення матеріалу через засвоєння термінології на основі прийомів та технік ефективного запам’ятовування.
Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:
1. Впровадити на уроках біології форми і методи роботи, які забезпечать фор-мування стійких навичок на вмінь та підвищення якості знань.
2.Здійснити відбір та систематизацію дидактичного матеріалу з біології для уч-нів 6- 11 класів
3.Сформувати позитивне відношення до вивчення біології та екології
4.Формувати навички творчого підходу до вирішення навчальних задач, вдос-коналювати усне мовлення;
5.Сприяти підвищенню психологічного комфорту на уроках з метою збережен-ня емоційного здоров’я учнів та створення умов для якісного навчання.
У відповідності з цією методикою значне місце на уроках займає засвоєння те-оретичного матеріалу на основі узагальнено-співставлених правил, алгоритмів, узагальнюючих таблиць, графічних схем. Це дозволяє проводити узагальнення вивченого , наслідком чого стає системність знань та відсутність згасання ви-вченого. Процес навчання при даному підході стає максимально наближеним до пізнавальних потреб учнів, їх індивідуальним особливостям, сприяє само-реалізації особистості з урахуванням її суб’єктивного досвіду, дозволяє адапту-вати кожного учня до базису освіти.
1.3. Етапи, завдання та прогнозований результат створення досвіду
Завдання досвіду сформульовані відповідно до етапів його створення, а також
– прогнозований певний результат на кожному із етапів (Таблиця 1).
Таблиця 1. Завдання, етапи та прогнозований результат створення
досвіду
Етап Завдання
1. Діагностичний ( 2012 – 2013 н.р.,
1 семестр)
Визначення структури урочної діяльно-сті з біології та екології в контексті теми досвіду) Визначення рівня якості знань (Рисунок 1)
2. Оргнанізаційно-прогностичний (2012-2013 н.р., II семестр) Здійснити узагальнюваний ана-ліз літературних джерел, веб-ресурсів у контексті теми дос-віду.
Розробити дидактичні матеріа-ли, зміст яких спрямовує педа-гогічні дії на активізацію пізна-вальної діяльності. (Додаток 1).
3. Пошуково-практичний (2013-2014 н.р.) Експериментально перевірити розробки в контексті даної теми
4. Формувально-узагальнюючий (2014-2015 н.р.) Здійснити редакційне оформ-лення матеріалів досвіду.
Сформулювати висновки.
Оприлюднити матеріали до-свіду.
РОЗДІЛ ІІ.
ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ
2.1. Теоретична база досвіду
Нині суспільство потребує високоосвічених, творчих особистостей, які могли б застосовувати і вдосконалювати свої знання в процесі діяльності. Саме вчитель має навчити і виховати людину, адаптовану до життя у змінних умовах.
Особливість сучасного навчального процесу полягає в тому, що реалізація змісту освіти має відбуватися як з урахуванням інтересів здібностей учнів так і особистої творчої індивідуальності вчителя. Окремі форми і методи навчання поступаються цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання зокрема.
В останні роки спостерігається різке падіння зацікавленості школярів до навчаль-них предметів. Велика кількість термінів, перевантаження навчальним матеріалом на певному етапі викликає небажання вчитися, знижується свідоме відношення до оволодіння знаннями, вміннями та навичками.
Мене зацікавила методика інтенсивного навчання. Виявилось, що дана методика заснована на психологічному явищі «суггестії» -навіювання [9]. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття людиною переконань та установ. Здійсню-ється за рахунок особливо сформованих ( але іноді і емоціональних ) конструк-цій. Використання сугестії дозволяє знімати різного роду психологічні бар’єри. Педагог проводить заняття з урахуванням психологічних факторів, емоційного впливу, використовуючи логічні форми навчання. Він використовує також на заняттях різні види мистецтва ( музику, живопис, елементи театру) з метою емоційного впливу на учнів. Другою специфічною рисою інтенсивної методики є те, що суггестопедія широко підключає емоційні фактори до вивчення наук. Вся атмосфера занять організовується таким чином, що засвоєння матеріалу супроводжують позитивні емоції. З одного боку, це є важливим стимулом для створення та підтримання інтересу до предмета. З іншого, інтелектуальна діяльність учнів, підкріплена емоційною діяльністю, забезпечує більш ефективне запам’ятовування матеріалу та оволодіння практичними навичками всього навчання. Ведучим в методі виступає принцип колективної діяльності та спілкування. Учні активно спілкуються між собою, розширюючи свої знання, вдосконалюючи свої вміння та навички.
Вся робота з реалізації досвіду проходила у декілька етапів:
1.У 2012-2013 навчальному році я вивчала методичну, психологічну, педагогічну літературу, передовий досвід вчителів з цієї проблеми.
2.У 2013-2014 навчальному році я почала застосовувати на окремих етапах уроку прийоми мнемотехніки, спостерігаючи за тим, як діти сприймають такі види ро-боти.На даний момент ведеться постійна робота з впровадження методики у сере-дніх та старших класах на уроках та при підготовці до предметних олімпіад та конкурсу-захисту МАН. Порівняння та аналіз підсумків діяльності показав пози-тивні результати. По-перше, підвищився рівнь навчальної мотивації, а також пі-знавальної активності учнів на уроках біології.
Представлений досвід включає в себе інформацію про досвід, додатки до уроків.
Науково-теоретична база досвіду: великий внесок у дослідження можливостей людського мозку зробив І.П. Павлов [9]. У відповідності з цією методикою значне місце на уроках займає засвоєння теоретичного матеріалу на основі узагальнено-співставлених правил, алгоритмів, узагальнюючих таблиць, графічних схем. Це дозволяє проводити узагальнення вивченого , наслідком чого стає системність знань та відсутність згасання вивченого. Процес навчання при даному підході стає максимально наближеним до пізнавальних потреб учнів, їх індивідуальним особливостям, сприяє самореалізації особистості з урахуванням її суб’єктивного досвіду, дозволяє адаптувати кожного учня до базису освіти.
Зміст роботи передбачає розробку нових підходів, пов’язаних з вивченням тем, найбільш ємних за часом за психофізіологічними ресурсами, задіяних у форму-ванні практичних навичок з біології.
Засновником педагогічної мнемотехніки можна вважати П. Рамуса [7 с. 7]. У 16 столітті в Кембріджському університеті в Англії викладалася як класична мнемо-техніка (в особі Джордано Бруно), так і педагогічна мнемотехніка, яку просував Петро Рамус.
Так вже вийшло, що педагогічна мнемотехніка, не заснована на візуальному мис-ленні, була більш доступна і зрозуміла більшості людей. І головне, педагогічна мнемотехніка не встановлювала таких високих планок, як це робила класична мнемотехніка.
Простіше кажучи, педагогічна мнемотехніка відмовилася від прямого викорис-тання зорових образів при запам'ятовуванні, і щоб замаскувати падіння ефектив-ності запам'ятовування - різко знизила вимоги до учнів. Педагогічна мнемотехніка не примушувала запам'ятовувати хронологічні таблиці, тому в учнів не було необхідності цього робити. Педагогічна мнемотехніка робить акцент на природне запам'ятовування при інтенсивному "пережовуванні" досліджуваного матеріалу.
Це багаторазове читання тексту; багаторазове повторення вголос (відверта зуб-ріння); переписування досліджуваного матеріалу з книги в зошит (складання кон-спектів); перемальовування ілюстрацій з підручників. Це організація навчального процесу у вигляді гри. Це створення великого кількість допоміжного (дидактич-ного) матеріалу ... І багато інших, знайомі нам зі школи методи.
У 16 столітті педагогічна мнемотехніка здобула повну перемогу над класичною мнемотехніки [3с.18]. Її методи до цих пір використовуються в офіційній системі освіти. У класичної та педагогічної мнемотехніки є свої плюси і свої мінуси. Кла-сична мнемотехніка без сумніву на порядок ефективніше педагогічної. Проте ме-тоди педагогічної мнемотехніки на порядок простіше і зрозуміліше, і доступні більшій кількості людей. Логіка педагогів гранично проста. Вчити потрібно всіх, а не тільки людей, у яких працює візуальне мислення.
Мнемотехніка, або мнемоніка, або мнемонічнічні прийоми – визнаний засіб най-більш легкого, швидкого та міцного запам’ятовування, засвоєння.
Енциклопедія дає наступну трактовку цьому поняттю: «Мнемоніка (греч. Mnemonіka – мистецтво запам’ятовування ) (мнемотехніка), сукупність прийомів та засобів, які полегшують запам’ятовування та збільшують об’єм пам’яті шляхом створення штучних асоціацій» [2 с. 45].
Пам'ять багатьох учнів не пристосована до «простому запам’ятовування», склад-ного біологічного процесу або терміна, який нічого для дитини не значить. Але яскраві образи запам’ятовуються ( особливо у дітей з переважанням діяльності правої півкулі мозку, так званий «художній тип», за визначенням І.П. Павлова).
Яскравим прикладом застосування прийомів мнемотехніки , який закарбувався в пам’яті з дитинства, може слугувати визначення бісектриси: «Біссектриса – это криса, яка бігає по кутках та ділить куток навпіл». Або запам’ятовування послідо-вності кольорів веселки.
Слово мнемоніка має спільнокореневе слово – Мнемозіна. У грецькій міфології Мнемозіна є богинею пам’яті та матір’ю 9 муз, а переносне значення цього імен-ника – пам’ять. Відомо, що у Древній Греції люди успішно застосовували прийо-му мнемотехніки. Використовуючи їх, древні греки набули здатність швидко за-пам’ятовувати дуже великий, часто безглуздий матеріал, демонструючи соє мис-тецтво у публічних виступах.
На Русі також використовувалась мнемотехніка. Яскравий приклад – слав’янська абетка. Назви всіх букв кирилиці були придумані змнемонічною метою.
А (аз) Б (букі) В (веді) – я букви знаю; Г (глагол) Д (добро) Е (есть) – писемність є добро; Р (рци) С(слово) Т(твердо) –кажи слово твердо.
Ближче до нашого часу мнемоніка вивчалась паралельно з дослідженнями психо-логів. Так, у 80 роки 19 століття, німецький психолог Герман Еббінгауз, предста-вник асоціативної психології, поставив задачу вивчати пам'ять сепарно, відокре-мив її від логічного мислення; для цього він придумав мнемонічні засоби за-пам’ятовування безглуздих слів типа «дер», «сар», «лшм» тощо.
У радянський період в нашій країні цю тему вивчали лише окремі вчені-психологі: А. Р. Лурія, Л. С. Виготський, А.Н. Леонтєв, П.І. Зинченко. При чому їхні наукові роботи вийшли в світ в 30-ті роки, а потім лише після смерті Сталіна в 60-ті роки- педагоги вимушені були мовчати в епоху репресій та інакомислення. Починаючи з 80-х років стали виходити в світ видання, які поруч з цікавим матеріалом містили елементи мнемотехніки.
На початку 21 століття в газеті «Русский язык» за 2002 год (№4, стр. 15) відкри-лась рубрика «Полезные мелочи». ЇЇ вела заслужений вчитель-словесник , мето-дист, автор багатьох статей – Надія Шапіро. Вона впевнена «Стоит собирать бес-ценные находки и крупицы, чтобы они послужили всем, кому нравятся. И при-бавлять к ним собственные изобретения…может быть, вы пользуетесь не всем известными удобными обозначениями или мнемоническими правилами…» [3 с. 17].
З історії мнемотехніки ми можемо зробити висновок. Мнемотехніка застосовуєть-ся у багатьох сферах. З точки зору психології, вона досліджена давно та глибоко ( наряду з такими поняттями, як пам'ять, запам’ятвування), але в плані методології природничих дисциплін, вона гостро потребує вивчення. Працюючи над даною темою, я не зустріла жодної роботи українських педагогів з вивчення цієї методи-ки.
РОЗДІЛ III. ТЕХНОЛОГІЯ ДОСВІДУ
Методи мнемоніки засновані на досить простому правилі: фантазуючи , оживля-ючи та проговорюючи смішні визначення та яскравий опис виучуваного учень без будь-яких складнощів запам’ятовує необхідну інформацію.
Використання мнемонічних методів та прийомів дозволяє вивести дитину на рі-вень «ситуації успіху», про яку ми досить багато говоримо і яку намагаємося створити на своїх уроках.
Головними інструментами мнемотехнологій є робота з асоціаціями та акроверба-льна техніка[16]. Робота з асоціаціями розділяється на два напрямки: ланцюговий метод (тут використовуються асоціативні логічні зв’язки) та метод зорових асоці-ацій. Асоціативна методика, і особливо ті прийоми, які направлені на за-пам’ятовування, допомагають узгоджувати різні шляхи сприйняття: візуальний, аудіальний і кінестетичний.
Якщо докладніше, то ланцюговий метод (як уже відображено в назві) засновано на тому, що формується ланцюжок логічних причинно-наслідкових зв’язків між поняттями, тобто одне витікає з іншого. При цьому інформація розкривається по-ступово: від загального до конкретного, від конкретного до загального. Або від одного конкретного до іншого конкретного, що паралельно існує в одному інфор-маційному просторі.
Наприклад, запам’ятовування термінів «флоема» та «ксилема» можна запропону-вати так:
1. Який процес притаманний рослинам, але відсутній у тварин (фотосинтез)?
2. Що утворюється в результаті фотосинтезу(органічні речовини)?
3. Де відбувається фотосинтез(у листках)?
4. Де органічні речовини відкладаються про запас(у корені)
5. Який напрямок руху води з розчиненими органічними речовинами(вниз)?
6.Назва тканини з тієї ж літери, що і перший термін (фотосинтез – флоема).
7.Яка назва тканини, по якій вода з розчиненими мінеральними солями рухається до листка? (з двох слів пари - ксилема).
8.Які з речовин, що пересуваються рослиною, можна умовно віднести до «жи-вих»? (глюкоза, крохмаль).
9.Живе по живому – отже флоема – жива тканина, а ксилема – мертва.
Свідомо відшукуючи ті чи інші асоціації, пов’язуючи їх в ланцюжки та сплітаючи з них цілі сітки, ми підсилюємо контроль за рівнем запису інформації в пам’яті, забезпечуємо себе тим самим «чарівним клубочком », спіймавши ниточку якого докопуємося до необхідних даних.
Що стосується акровербальної техніки, то це метод креативного «оживлення» су-хої та нецікавої інформації. Як правило, для цього учитель разом з учнями скла-дають веселі віршики, або анаграми. Це вже досить приємне заняття, тому про-цент засвоєння такої інформації високий. Головне, як мені здається, не нав’язувати свої варіанти.
І (інтерфаза) Іде
П (профаза) По
М (метафаза) Місту
А (анафаза) Алчевську
Т (телофаза) Тролейбус.
На формування уваги, пам’яті впливають наступні психічні процеси:
а) активне зорове та слухове сприйняття, які включають в себе цілеспрямований аналіза;
б) логічні операції порівняння, конкретизації, систематизації, класифікації;
в) зорова пам'ять, яка включає в себе запам’ятовування та відтворення зорових образів;
г) несвідома та свідома увага, яка забезпечує дію самоконтроля та самоперевірки.
В ході роботи мною були використані наступні прийоми:
1. Графічні позначення як прийом інтенсифікації навчання біології.
Графічні позначення допомагають учням краще та швидше запам’ятати матеріал. При необхідності, діти, подившись на схему, легко згадають потрібну інформацію та застосують її. Психологами доведено, що найбільш міцна та оперативна па-м'ять – зорова. Вона моментально відтворює інформацію , яку потрібно тільки зчитати. Значить, потрібно перевести словесні формулювання у графічні схеми.
Система роботи така: учні знайомляться з матеріалом, потім вчитель дає графічну схему, пропонуючи відтворити матеріал за малюнком. Потім витирається частина схеми і пропонується відтворити її повністю. Учень, спираючись на зорову па-м'ять, відтворює словесну характеристику.
Біогеоценоз складається з біотичної та абіотичної частини. До складу біотичної частину входять живі організми: продуценти, консументи та редуценти. Редуцен-ти розкладають органічні залишки та створюють поживне середовище для росту рослин. Таким чином можна охарактеризувати потік речовин та енергії в екосис-темі. (Рис. 3.1., рис. 3.2.)
Рис. 3.1.
Рис. 3.2.
2.Буквенно-звукова мнемоніка (Наявність однакових букв та звуків, повна або часткова)
Рівні організації білкової молекули
Рівень Зв’язок
Первиний Пептидний
Вторинний Водневий
Типи провідних тканин
Тип тканини Як запам’ятати Пояснення
Ксилема (висхідний транспорт) Корінь Від кореня речовини піднімаються вгору
Флоема
( низхідний транс-порт) Фотосинтез Фотосинтез відбува-ється в листках, тобто рух речовин йде вниз
3.Рифмовки. Спільність наголосів.
Папа – ікс та ігрек
Мама – два ікса.
Якщо буде ігрек ікс,
То родиться тілько син.
Два ікса (і точка),
Народиться дочка.
4.Метод розміщення Симоніда (нанизування).
Для запам’ятовування місця розташування ДНК. Пригадуємо казку про Івана-царевича, де смерть Кощія була на кінчику голки, голка в яйці, яйце у качці, качка в зайці, заяць у вовку. Так, ген – це ділянка ДНК, який є структурною частиною хромосоми, хромосома міститься в ядрі, а ядро знаходиться в клітині.
5.Сенкан.
Така вправа дозволяє виявити, які асоціації викликає в учнів предмет вивчення. Під час обговорення складених сенканів ще раз акцентується увага на головних ознаках організму, органели чи явища. Та щоб ця вправа була ефективна, необ-хідно жорстко контролювати час (я відвожу не більше 5 хв, або даю на домашню роботу), й обов’язково нагадати учням, як сенкан складається. Зі своїми учнями на початку навчального року я в кожному класі на першій сторінці записую пра-вила складання сенкану.
Вправу можна трансформувати, роздати групам вже готові сенкани, складені уч-нями попередніх класів та за їх допомогою розповісти про організм чи процес, про який іде мова. Наведу приклади деяких сенканів. В методичній літературі їх можна відшукати безліч, та все ж скласти з учнями – набагато цікавіше.
Амеба.
Прісноводна, придонна.
Захоплює, переливається, ділиться.
Одна клітина – одна тварина.
Корененіжка .
Ядро.
Важливе, обов’язкове.
Зберігає, забезпечує, контролює.
Як без води – і ні туди, і ні сюди.
Жорсткий диск.
6. Асоціації.
Вивчаючи органели клітини, учням пропонуються предмети, що, як я сподіваю-ся, будуть асоціюватися з різними структурами клітини: гель для волосся – з гіа-лоплазмою, батарейка – з мітохондріями, розчинник – з лізосомами, комп’ютерний диск – з ядром, намисто – з рибосомами (полісомами), полотняні вузлики – з везикулами. Використовувати їх можна в різних ситуаціях. Можна на етапі мотивації навчальної діяльності(приміром, задати питання: «Як ви думаєте, чому у мене на столі знаходиться гель? Як він стосується сьогоднішнього уро-ку?». Повернутися до цього питання і дати остаточну відповідь уже в кінці уроку (питання з відтермінованою відповіддю), можна спитати з якою структурою у них асоціюється той чи інший предмет, підібрати пару – це вже на етапі систематиза-ції та узагальнення знань.
РОЗДІЛ IV. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ
В роботі були задіяні два 7 класи . На протязі трьох років я спостерігала за дина-мікою росту успішності в цих класах.
Перед початком впровадження нової технології була проведена діагностика рівня сформованості у учнів знань, вмінь та навичок з природничих дисциплін ( 2012-2013 н.р.). Рівень знань високого та достатнього рівнів складав 40%. Для 7-А та 36% для 7-Б класу. Після першого року впровадження нової технології показники збільшились на 8% та 6% відповідно.
Однак, слід відмітити, що ріст, як бачимо, був не таким значним як очікувався. Причину тут треба шукати, як я вважаю, в тому, що в 7-9 класах у дітей знижуєть-ся бажання вчитися. У наступному році рівень знань збільшився на 17% в 8-А та на 22% у 8-Б класі (Рис. 4.1).
Рис. 4.1 Динаміка рівня знань
Кількість переможців предметних олімпіад збільшилась. У 2012-2013 році учнів, які зайняли призові місця з екології було 4 на районному етапі та два на обласно-му, у 2013-2014 – було 6 призових місць на районному етапі та 1 місце на облас-ному етапі, у 2014-2015 н.р. на районному етапі було 6 призових місць та 2 на об-ласному етапі (Рис.4. 2.).
Рис. 4.2. Динаміка результативності участі в предметних олімпіадах
ВИСНОВКИ
Результати свідчать про те, що діяльність з формування стійких навичок та знань на основі інтенсифікації дозволила досягти певних результатів:
1. У більшості учнів сформувалось позитивне відношення до вивчення біології;
2. Більш ефективно формуються навички творчого підходу до вирішення навча-льних задач, вдосконалюється усне мовлення;
3.Діти стали почуватися себе успішними та впевненими, зріс ступінь їхнього пси-хологічного комфорту на уроках.
Репрезентація досвіду:
1. Обласний науково-практичний семінар “Створення інформаційного простору ЗНЗ на засадах гуманної педагогіки: андрагічний аспект” досвід “Інтерактивні методи навчання на уроках хімії та біології”(сертифікат учасника).
2. Газета для вчителів “Біологія. Шкільний світ” № 7, квітень 2013.// Пори року, 10 клас, стр.26-30.
Теги: інтерактивні методи, мнемотехніка, мнемоніка, здоров’язберігаючі техноло-гії, педагогічні умови, сугестія.
ЛІТЕРАТУРА
1.Алгазина Н. Н. Формирование орфографических навыков. – М. Просвещение – 1998.
2.Авшарян Г. Суперпамять. Проверенный тренинг для школьника. — Изд-во АСТ прайм-Еврознак АСТ Москва ВКТ, 2008. — 224 с. — 4000 экз. — ISBN 978-5-226-00682-
3.3Баранов М. Т. и др. Методика преподавания русского языка. – М. Просвещение - 1990.
4. Богданова Г.А. Опрос на уроках русского языка. – М.: Просвещение – 1996.
5.Богоявленский Д. Н. Психология усвоения орфографии. – М., 1966.
6.О.А. Битюкова. Еще раз о мнемоническом запоминании.. http://bio.1september.ru/view_article.p
7.Д. Лапп “ Искусство помнить и забывать” (Питер: Санкт-Петербург 1995г.) http://fidel-kastro.ru/psihology/lapp.htm (электронная публикация)
8.Козаренко В. А. “Учебник мнемотехники” 2002 г. (электронная публикация)
9.Плетнева О.А.Некоторые приемы мнемотехники http://festival.1september.ru/articles/651334/ орфографии// Русский язык в школе. – 1991. - №4.
10.Ладыженская Т. А., Зельманова Л. М. Практическая методика русского языка.5 класс: Книга для учителя. – М., 1995. – с.106.
11.Лебедев Н. М. Обобщающие таблицы и упражнения по русскому языку. – М. Просвещение. – 1991
12.Разумовская М.М. Методика обучения орфографии в школе. – М., 1992.
13.Фролова Т.Я. Методика интенсивного обучения правописанию. – Симферо-поль, 2006.
14.Фролова Т.Я. Минуя рифы русской орфографии. Книга для учителя. – Симфе-рополь,2007г
15.Фролова Т.Я. Обучение орфографии пунктуации на основе обобщенно-сопоставительных правил // Русский язык в школе. - 2000. - № 6.
16.http://nsportal.ru/shkola/biologiya/library/2013/12/01/ispolzovanie-priemov-eydetiki-na-urokakh-biologii. Использование приемов эйдетики в биологии
