Мотивація навчальної діяльності - однаіз умов формування творчої особистості учня та розвиток професійної діяльності вчителя
Мотивація навчальної діяльності – одна із умов формування творчої особистості учня та розвитку професійної діяльності вчителя
Провідна роль в організації на¬вчально-виховного процесу завж¬ди належала і належить учителеві. Саме він здійснює керівництво про¬цесом навчання, шукає оптимальні способи організації уроку з метою інтенсифікації навчання й розвитку творчої індивідуальності учнів. Одним зі шляхів удосконален¬ня змісту, форм, методів і засобів навчання української мови та літерату¬ри є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізна¬вальних інтересів, глибше сприй¬няття й розуміння теоретичного матеріалу. Традиційні методи навчання замі¬нюються інноваційними, що перед¬бачають зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованій на інтелек¬туальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності. Необхідно шукати такі форми про¬ведення уроку, які захопили б, при¬несли радість і задоволення, активізували пізнавальну діяльність на уроках української мови та літератури. Основною формою організації на¬вчального процесу в школах усіх типів був і залишається урок. Кожний урок несе певний обсяг інформації, однак від учителя зале¬жить, наскільки її зможуть спри¬йняти та засвоїти учні, якими на¬вчальними методами та прийомами при цьому треба скористатися. Проблема активізації пізнавальної діяльності учнів на уро¬ках української мови та літерату¬ри — цікава та багатогранна. В основу роботи над проблемою покладено компетентісно орієнтований підхід, спрямований на розвиток життєвих компетентностей, їхньої здатності розв'язувати завдання в різних сферах життєдіяльності, літературознавчої, формотворчої змістової лінії на уроках літератури та мовної, мовленнєвої компетентності на уроках мови. Чим забезпечується мовна (лінгвістична) компетенція? При вивченні змістового компонента рідної мови мовну компетенцію школярів забезпечує мовна (лінгвістична) змістова лінія. Лінгвістична (мовна) компетенція - це знання основ науки про мову, знання про мову як систему, володіння способами і навичками дій з вивченим і виучуваним матеріалом. У чому полягає мовленнєва (комунікативна) компетенція? Комунікативна (мовленнєва) компетенція забезпечує: оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності й основами культури усного й писемного мовлення, вміннями й навичками спілкування в різних сферах і ситуаціях у відповідності до досвіду, інтересів, психологічних особливостей мовця; здатність засобами мови вирішувати актуальні для мовця й суспільства задачі спілкування у побуті, суспільній, виробничій та культурній сферах життя, вміння використовувати мову й мовлення для реалізації цілей спілкування. Формування вмінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі), тобто формування комунікативної (мовленнєвої) компетентності, передбачене мовленнєвою (комунікативною) лінією навчальної програми. З метою формування мовленнєвих компетенцій широко впроваджую в практику навчання такі альтернативні форми, як проектна та дослідницька діяльність, рольове навчання, використання інтерактивних ігор, інсценізація, мотивація навчальної діяльності учнів. Мотивація навчальної діяльності – одна із умов формування творчої особистості учня та розвитку професійної діяльності вчителя. Мотивація – система спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість. Вихованню позитивної мотивації навчання спри¬яють загальна атмосфера творчості в школі і класі, включення учня в колективні форми організації різних видів діяльності, співробітництво між учите¬лем і учнем, допомога вчителя у вигляді порад, за¬лучення учнів до оцінювання власної діяльності. При формуванні позитивної мотивації сьогодні доцільним буде використання на уроці інтерактивних технологій. Інтерактивні технології – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів. З інтерактивних форм перевагу надаю «Вільному мікрофону», створенню презентацій, «Сьогодні - я вчитель», рольовим іграм, інсценізації. Вони є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, формуючи уміння на навички працювати та діяти в команді, колегіально вирішувати спільні завдання. Інтерактивні форми сприяють актуалізації особистісних якостей школяра. Використання ІКТ сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації. За умови комбінованого поєднання слухового та зорового каналів інформації людина спроможна швидко засвоїти до 60% отриманої інформації. Таким чином, використання мультимедіа сприяє кращому вивченню навчальної інформації на уроках . ІКТ дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Ця форма активізує учнів до роботи, мотивує навчальну діяльність. Часто при підготовці до уроку використовую метод презентацій, «Знайди помилку» тощо. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовую ресурси Інтернету. Вважаю, що головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами. Загально визнано, що особистість, яка зацікавлена, хоче пізнати матеріал, засвоює його набагато краще, ніж та, що не зацікавлена змістом того, що вивчає. Застосовувані технології інтерактивного навчання та критичного мислення допомагають створити суб'єкт-суб'єктні стосунки (учень є суб'єктом пізнання). Інтерактивні форми сприяють актуалізації особистісних якостей школяра. Важливим завданням навчально-виховного про¬цесу є формування мотивації навчання на окремих етапах уроку. Залежно від змісту уроку вчитель повинен організовувати певний цикл навчальної діяль¬ності і формувати відпо¬відний їй мотиваційний цикл. Мотивація на¬вчання на уроці відбу¬вається в кілька етапів. Етап первинної мотивації. На початку уроку учень повинен зрозуміти, що корисного і нового він дізнається на ньому, де може застосовувати набуті знання. Учитель може вико¬ристати кілька видів спонукання учнів до навчальної діяльності: - активізувати мотиви, що виникли на попередніх заняттях; - збудити мотиви незадоволеності своїми результатами; - посилити мотиви орієнтації на попередню діяльність; - посилити мотиви здивування, зацікавленості. Для цього можна використати такі інтерактивні методи: «Метод прес», «Розминка», «Асоціативний кущ», «Ключові слова». Мотивація буде суттєвішою, якщо учень зіштовхнеться з індивідуальними проблемами матеріалу. Педагогічні дослідження підтверджують, що найвищих результатів досягають ті учні, у яких учи¬тель позитивно оцінює навіть незначні успіхи При оголошенні теми та мети уроку можна використати стратегію передбачення – за допомогою прислів’їв, приказок, загадок, фразеологічних зворотів або ключових слів, записаних на дошці, учні передбачають тему, мету уроку, сюжет. Або ж використати метод «Мозкова атака» – слід чітко сформулювати питання, записути його на дошці і запропонувати учням висловити ідеї, навести фрази чи слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Етап закріплення і посилення мотивації На цьому етапі вчитель орієнтується на широкий спектр пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Можуть бути використані чергування різних видів діяльності: репродуктивних і пошукових, усних і пись¬мових, індивідуальних і фронтальних. Актуальними будуть такі методи: «Обери позицію», «Сюрприз», «Асоціативний кущ», «Есе»). Крім того, формуванню мотивації сприяє зацікав¬леність учнів методом викладу матеріалу: - цікаві приклади, досліди, парадоксальні факти, історичні екскурсії; - незвична форма подання матеріалу; - емоційність мови вчителя; - пізнавальні ігри; - дискусії; - аналіз життєвих ситуацій; - заохочення. На етапі закріплення можна використовувати таку стратегію: порушена послідовність. Обсяг матеріалу визначає форми роботи. При опрацюванні об’ємних тем для кращої мотивації найдоречніше застосовувати технології «Ажурна пилка» або «Навчаючи – вчуся». Цей вид діяльності дає змогу працювати разом задля вивчення значної кількості інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному. На закріплення чи повторення навчального матеріалу проводиться вид творчої роботи – взаємні запитання. Методика взаємних запитань полягає в тому, щоб після прочитання тексту в групах або парах поставити різні запитання до частин тексту. Або ж після вивчення твору одного із учнів поставити на місце головного героя, інші учні задають йому питання по тексту Такий метод дасть змогу перевірити знання тексту, розвиває власні твердження в учнів, вміння аналізувати вчинки героїв. Наприкінці уроку на етапі закріплення та усвідомлення вивченого бажано застосовувати «сенкан». Правильність вибору стратегії і тактики навчання на уроці сприяє повноцінному гармонійному розвит¬ку особистості в цілому. Розвиток позитивної моти¬вації на уроці – це один із засобів розвитку особис¬тості учня. Важливою характеристикою творчого навчання є взаємозв’язок мотиваційних і операційних компонентів діяльності. Адже людина може навчатися творчості лише тоді, коли вона реально поставлена в ситуацію, яка вимагає творчого розв’язання, забезпечує базу для творчого потенціалу в навчанні. Ось чому нині посилюється інтерес до формування мотивації, яка здебільшого визначає «людський фактор», визнана рушійною силою людської поведінки і, зокрема, учіння. Проводжу й дослідницьку роботу на уроках української мови: дослідження орфограм, морфологічних ознак частин мови, особливостей складного речення. Широко використовую міжпредметні зв’язки: мова-література-історія-образотворче мистецтво, музичне мистецтво. Прикладом такої роботи є урок-лінгвістичне дослідження, проведений у 9 класі: «Розділові знаки у складних реченнях з різними видами зв’язку», метою якого було узагальнити знання учнів про складні речення з різними видами зв’язку (структуру, смислові відношення, засоби зв’язку) та дослідити використання речень такого типу у творах Т.Г.Шевченка. Учні працювали над текстами Т.Г.Шевченка, досліджуючи їх. Як підсумок уроку – висновок: РРВЗ широко використовувались Т.Г.Шевченком при написанні поетичних творів. Також проведено у 9 класі урок-дослідження: « Катерина Білокур – видатна художниця, талановита письменниця». Під час уроку учнями було виявлено неординарний талант народної художниці – талант письменниці, філософа. Для активізації пізнавальної діяльності учнів під час уроків використовую метод гри, інсценізацію: на ярмарку купити іменники, які вживаються тільки в однині, тільки у множині, і в однині, і в множині – урок узагальнення й систематизації знань учнів з теми «Іменник» у 5 класі. На уроках літератури теж часто практикую інсценізацію уривків творів, творів в цілому (під час позашкільних заходів). Цей метод ненав’язливо активізує учнів, мотивує їх навчальну діяльність. Разом із учнями 9 класу вдало перероблено, скорочено п’єсу І.Котляревського «Наталка Полтавка». Досконало обговорено і вивчено образи твору, переглянуто постановку п’єс на великих сценах, вивчено історичні особливості тогочасності, вивчено пісні п’єси. Отже, учні з великим інтересом вивчили твір. А результат – показ п’єси батькам та односельцям. Батьки теж бачать результати роботи вчителя та спонукають своїх дітей до активної участі у таких проектах. Вчитель має результат – досконале знання учнями твору, бажання учнів вчитися. А це сьогодні – найбільша проблема. Так формуються комунікативні та мотиваційні компетентності. Функціональні компетентності формуються за рахунок усвідомлення літератури як складової частини українського народу, знання сюжету й позакласних елементів, уміння визначати художні засоби твору, виявляти міжпредметні зв'язки, оперувати теорією літератури, уміння зв'язно висловлювати свою думку. Широко використовую схеми-опори для реалізації предметних компетенцій на уроках української літератури: як готуватися до твору, як працювати над твором, як працювати над текстом художнього твору, як побудувати роботу над байкою, статтею, як заучувати вірш напам'ять, як правильно відповідати на запитання, вчитися складати план прочитаного твору, як готувати домашнє завдання, як працювати із заголовком твору, як аналізувати твір. Для вчителя-словесника неабияку роль відіграє позакласна робота. Крім уже тради¬ційних для кожного навчального закладу предметних та методичних тижнів, конкурсів, вікто¬рин та випуску літературної стін¬нівки, проводжу консультації, інди¬відуальні заняття з обдарованими дітьми. Слід зазначити, що формування компетентностей відбувається в процесі, різноманітних видів діяльності на уроках та поза уроками. Всі види діяльності на окремо взятому уроці важливі, бо діюча особистість мусить зуміти виконати як просту, механічну роботу, так і складну, творчу. Активізують учнів і позакласні заходи, такі, як-от: «Свято рідної мови», «Вечорниці», «День сміху» тощо. Зрештою, творчі види роботи - найважливіші, бо дитину в майбутньому чекає освоєння світу, а це не виконання вправи за зразком, це - неперервна творчість, постійне розв'язування нестандартних задач. Тому необхідно створювати сприятливі умови для розвитку творчого мислення й здібностей дітей, а для цього залучати учнів до складання сценаріїв свят, добору матеріалу, цікавинок. Це і мотивує учнів, і організовує і спонукає знати і вміти більше, щоб показати свої вміння друзям, батькам – це впливає на формування впевненості у своїх можливостях та необхідності знати більше. Отже, працюючи над створенням умов для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови та літератури, вчитель повинен добирати ті технології, де виступатиме помічником і порадником, старшим товаришем. Організація пошуково-дослідницької навчальної діяльності, використання ІКТ, залучення учнів до позакласної роботи, мотивація навчальної діяльності учнів, співпраця «вчитель-учень» активізують активну пізнавальну діяльність учнів. Принцип активності в навчанні виступає важливою умовою розвитку творчих здібностей учнів. Тому творча діяльність педагога повинна бути спрямована на створення системи методів, засобів, форм організації уроку, спрямованої на активізацію кожного етапу пізнавальної діяльності.
