Бесіда з дітьми старшої групи «Символи України – дзеркало народної душі». - Запорізький район - ВИСТАВКОВА ЗАЛА - Виставкова зала - Освіта Запорізького краю 2016
ГоловнаРеєстраціяВхід Освіта Запорізького краю 2016 Понеділок, 05.12.2016, 17:28
  Виставкова зала Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » ВИСТАВКОВА ЗАЛА » Запорізький район

Бесіда з дітьми старшої групи «Символи України – дзеркало народної душі».
Бесіда з дітьми старшої групи «Символи України – дзеркало народної душі». Мета: Поглибити знання дошкільників про нашу державу – Україну, продовжувати ознайомлення з державними та народними символами України, формувати національну свідомість, розвивати пізнавальні інтереси, виховувати патріотів рідної держави, почуття національної свідомості, повагу до її символів. Обладнання: рушники, калина, колоски пшениці, коровай, український віночок, зображення прапору, гербу України, аудіо записи: Гімн України, «Пісня про рушник». Хід заняття. Вихователь. «Символи країни – як дзеркало народної душі». Чому символи порівнюються з дзеркалом? Тому що в них, як у дзеркалі, можна побачити багато з того, що характеризує певний народ. А що оз-начає слово «символ»? Символ — це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарю¬вання, історичне минуле, прагнення народу. Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Наша країна має державні й народні символи. У статті 20 Конституції України записано: «Державними символами Ук-раїни є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн України». Символіка — своєрідна візитна картка країни, вона ніби представ¬ляє її, підтверджує її існування. Українські національні кольори — синій і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Синє небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст нині вкладає у національні кольори кожен українець-патріот. Отже, наш прапор — синьо-жовтий. А чи можна сказати, що він жовто-синій? Ні, оскільки кольори «читаються» згори донизу. До прапора виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на одне коліно. Військові віддають прапорові честь. Малий Державний Герб України — золотий тризуб на синьому тлі. Яке походження цього символу? Що він означає? Тризуб належить до найстародавніших священних знаків. Чи звернули ви увагу, що слово тризуб містить число три? Це число вважалося магічним. Згадайте, що у народних казках розповідається про трьох богатирів та три завдання, які має виконати герой, про гри дороги тощо. Тризуб можна намалювати так, що він буде переплетінням літер заповітного для кожного українця слова «воля». В основу сучасного державного гімну України покладено мелодію композитора М. Вернадського на слова Вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла України». Слухати гімн треба стоячи, мовчки і з гордо піднятою головою. (Лунає Гімн України) Україна має ще й народні, поетичні символи. У давнину кож¬на родина і навіть окрема люди¬на мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети. Назвіть наші народні символи (діти називають символи) Так, ваша правда, це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, вишивана сорочка, дівочий віночок, червона калина, зажурена верба, струнка тополя, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека, солодкоголосий соловейко. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги. Усі названі вами народні символи можна розділити на 3 групи: культурно-побутові, рослинні та тваринні. Отже, зупинимось на культурно-побутових символах. Наші дітки підготували розповіді про деякі з них, тож вони мені будуть допомагати. 1-ша дитина. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, вона завжди буде символом добра і надії. «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада», «Своя ха¬та — своя правда, своя стріха — своя втіха». Це лиш часточка із не¬меркнучих перлин народної мудрості про батьківський дім. 2-га дитина. Хліб — символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народі. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Яке щастя, яке добро, що він є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні, й, нарешті, на столі. «Як вродить жито, то будемо жити», — говорить народне прислів'я. В Україні з хлібом-сіллю зустрічають на вишитому рушнику найпочесніших гостей. Він — ознака гостинності українського народу. 3-тя дитина. Хліб і сіль, рушник — гостинності ознака, Теж культові й обрядові знаки. Чудовий український наш рушник! На щастя, він ще з побуту не зник. Український рушник! Хто його не бачив? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя. 4 –та дитина. Не менше відомим символом України є вишита сорочка. Вона належить до найстарішого одягу наших предків. Вишивка відігравала роль оберегу. Вважалося, що вишивка на грудях захищає душу людину від руйнування та занепаду. Звучить запис «Пісня про рушник» Вихователь. Наша Катерина сьогодні у віночку. Він теж є символом України. Він – символ молодості й дівоцтва, бо носили його тільки незаміжні дівчата. З глибини віків від пращурів нам у спадщину дісталась дивовижна писанка. Це диво-витвір рук людських, народжений не з дерева, не з металу, а із звичайного яйця, і який представляє собою живописну мініатюру. Напередодні Великодня в Україні був звичай розписувати яйця і роздарювати їх з добрими намірами друзям, знайомим. Писанка — символ життя. У слов'ян яйце, як і дерево, було ще символом пробудження та оновлення світу, символом перемоги життя над смертю. 5-та дитина. Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості. Тут мамина пісня лунає і нині, її підхопили поля і гаї, її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї. Вихователь. Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні. 6 – та дитина. Музичні інструменти України - це яскрава сторінка історії українського народу. Вони виявляють багатство його душі, творчу вдачу, свідчать про високу матеріальну і духовну культуру. В минулому в народній музиці України широко використовували сопілку, скрипку, цимбали, колісна ліра, волинка, гусла, торбани та інші. Але особливою гордістю є інструмент, з яким тісно пов'язаний героїчний епос українського народу, його життєдайна і волелюбна вдача. Ось його зображення. Назвіть його. Тож це кобза чи бандура? Це дві назви інструмента, який протягом віків зазнав серйозних конструктивних змін і є гордістю української музичної культури. Вихователь. Далі ми з вами поговоримо про рослинні символи. 7- ма дитина. Найпершою з цих символів завжди називають калину. Про неї складено багато легенд, переказів, пісень. Калина – символ дівочої краси. Найулюбленіше дерево українців – калина, яка навесні милує зір білим цвітом, а восени чарує всіх червоними кетягами ягід. Калина коло хати – здавна найперша ознака оселі українця. Не було такої хати, коло якої б вона не росла. Дівчата квітами калини прикрашали коси; достиглі кетяги розвішували попід стріхами і вони червоніли, мов намисто. Червона калина від ста хвороб лікує. Калина така цілюща тому, що виросла з великої дівочої любові. Вихователь. Верба – здавна одне з найпоширеніших дерев на Україні, одне з найулюбленіших в народі. Ще довкола сніги біліють, але, як тільки сонце на весну поверне і трохи потепліє, одразу ж на верболозах біля річок, ставків і на узліссях з’являються ніжні пухнасті котики. Це верба цвіте, нагадуючи, що весна вже не за горами. Верба – символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча : встромиш у землю гілочку і виросте дерево, засип рану порошком меленої вербової кори і крови зупиниться. З давніх-давен на Україні вербу вважали святим деревом. На Вербному тижні, у неділю святили вербу. Освячені гілочки служили оберегами полів від граду. Окурювали хату від хвороб, купали маленьких дітей. Діти били один одного освяченими гілочками і промовляли «Не я б’ю – верба б’є». Вербою обсаджували ставки, береги річок, дороги. І в цьому наші предки бачили безпосередню господарську доцільність. Верби укріпляють береги, стримують зсуви, а в посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси. Вербові прутики і на сьогодні є надійним засобом для шукачів джерел води. А народна мудрість давно зауважила: де ростуть верби, там чисті джерела води. 8-ма дитина Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання. Іще один символ – барвінок. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання. Вихователь. Улюбленим птахом на Україні є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей. За легендою солов'ї навесні гуртом прилітають на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас солов’ї висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні. А зараз, дітки, я пропоную згадати про нашу добру українську традицію: пригостити наших гостей і самим пригоститися хлібом-сіллю.

Джерело: http://patriotychna.blogspot.com/
Категорія: Запорізький район | Додав: (31.03.2016) | Автор: Козиряцька Ольга Володимирівна E
Переглядів: 278 | Рейтинг: 3.1/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
 
 

Вхід на сайт

Пошук

Архів записів


Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • ІнтерБрама
  • Кафедра менеджменту
  • Портал інклюзивної освіти
  • Інновації та інноватика

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

     

    Copyright MyCorp © 2016
    Безкоштовний хостинг uCoz