Підвищення ефективності освітнього процесу є пріоритетним напрямом розвитку дидактики сучасної середньої школи на Україні. Зростаюча складність освітніх програм та підвищення вимог до школярів визначають необхідність впровадження в учбовий процес нових педагогічних технологій, вдосконалення методики викладання історичних дисциплін.
Сучасна система історичної освіти на Україні зорієнтована на розвиток методів активного навчання. Вона передбачає низку заходів, серед яких найбільш важливими є: 1) перехід від репродуктивної моделі освіти до продуктивної; 2) активний розвиток пізнавальних здібностей, безперервної самоосвіти; 3) самостійне вирішення навчальних завдань. Актуальна необхідність вдосконалення методів активного навчання обумовлена зростанням об'єму історичної інформації, ускладненням ходу історичних подій, виникненням суперечностей у тлумаченні сучасної історії.
Шкільна програма з історії України та Всесвітньої історії відображає парадигму нової освітньої моделі і ставить до кола першочергових завдань розвиток логічного мислення учнів на базі вивчення історичного матеріалу [1, с.3]. Оволодіти такими основними прийомами розумової діяльності як аналіз, синтез, дедукція, індукція, порівняння, аналогія означає перетворити їх на прийоми розумових вмінь учнів. Не менш важливим завданням є формування навичок розрізнення головного і другорядного, істотного і поверхневого в історичних подіях і явищах, побудова причинно-наслідкових зв'язків історичних фактів.
