Самостійна робота у диференційованій формі навчання на уроках фізики. - Чернігівський район - ВИСТАВКОВА ЗАЛА - Виставкова зала - Освіта Запорізького краю 2016
ГоловнаРеєстраціяВхід Освіта Запорізького краю 2016 Понеділок, 05.12.2016, 17:29
  Виставкова зала Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » ВИСТАВКОВА ЗАЛА » Чернігівський район

Самостійна робота у диференційованій формі навчання на уроках фізики.
Вступ Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що нині відсутній єдиний погляд на те, що треба розуміти під самостійною роботою. Так, П.І. Підкасистий [16] розглядає самостійну роботу як “засіб організації та виконання учнями визначеної пізнавальної діяльності”, а В.А.Козаков розглядає самостійну роботу учнів як один з видів навчальних занять, специфічною особливістю якого є відсутність вчителя в момент навчальної діяльності учня. Відсутнє і єдине визначення самостійної роботи. У діяльності концепції самостійна робота - це сукупність дій учня з предметами у певних умовах, що передбачають відсутність безпосереднього керівництва та допомоги з боку вчителя, з використанням наявних індивідуальних рис особистості для того, щоб отримати продукт, відповідний заданій меті, в результаті чого має бути сформована самостійність як риса особистості учня та засвоєна певна сукупність знань, умінь та навичок. А самостійність у трактуванні педагогічного словника – це одна з властивостей особистості, що характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів – знань, умінь і навичок, якими володіє особистість; по-друге, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв’язки з іншими людьми, які складаються в процесі діяльності. Ще Я.А. Коменський проголошував: “… Альфою та омегою нашої дидактики нехай буде: пошук та відкриття способу, при якому б вчителі менше навчали, а учні більше б вчилися.” Актуалізація дослідження. Як перетворити навчання на цікаве заняття? Це питання задає собі кожний вчитель. Поштовхом до пошуків у цьому напрями було дві причини: по-перше – втрата зацікавленості учнів до уроків взагалі, по-друге – утрата суспільством цінності знань та освіти, розуміння того, що це є основою подальшого вдалого життя й добробуту. Учні втрачають інтерес до знань. Цьому сприяє ще й те, що в суспільстві міцно вкоренилась думка: «Знання, уміння, освіта – нуль, гроші – усе!». Хоча було б неправильним заперечувати, що розуміння пріоритетності освіти поволі повертається в наше суспільство, тому що всім організаціям хочеться мати справу не просто з дипломованими спеціалістами, а в першу чергу з компетентним персоналом. На додаток до цього не можна не зауважити, що теперішні школярі, з огляду на свої фізичні та фізіологічні особливості, потребують від нас, педагогів, особливої уваги, великого терпіння, уміння пояснити найпростіше, і це поряд із тим, що вони з легкістю оволодівають сучасними технологіями та складною технікою. Одним із основних чинників, що впливають на ставлення до навчання, є психологічна атмосфера в класі та школі. Якщо дитина відчуває увагу до себе з боку вчителів, зацікавленість у її успіхах, доброзичливість, то з радістю йде до школи та приділяє навчанню набагато більше уваги, що позначається на результатах навчальної діяльності. У іншому разі в дитини формується байдуже, а іноді негативне ставлення до школи, що впливає на якість навчання. Ми вчимо своїх учнів, готуючи основу їхнього майбутнього, яке досить складно спрогнозувати: важко уявити, чим займатимуться теперішні учні через десяток років після закінчення школи, які навички та знання їм знадобляться найбільше. Однак можна передбачити, що вміння критично мислити й ефективно здобувати знання буде актуальними для них усе життя. З огляду на все це, а також тому, що зростають темпи розвитку науки й обсяги нової інформації, ми повинні готувати активних, самостійних, здатних приймати рішення людей з розвиненими творчими здібностями. Фізика є фундаментальною наукою, яка вивчає загальні закономірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння на різних рівнях пізнання природи і дає загальне обґрунтування природничо-наукової картини світу. Сучасна фізика, крім наукового, має важливе соціокультурне значення. Вона стала невід’ємною складовою культури високотехнологічного інформаційного суспільства. Головна мета фізики в школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них фізичних знань, наукового світогляду і відповідного стилю мислення, екологічної культури, розвитку в них експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення. Формування сучасної концепції фізичної освіти, перехід на гуманістичну парадигму, в основі якої лежать принципи диференціації, гуманізації та гуманітаризації, діяльнісного підходу, стимулювало пошук активних форм і методів навчання, які спонукають учнів до активних дій, сприяють розвитку їхніх комунікативних навичок. Далеко не всі учні захоплюються фізикою, не всі зацікавлені у збагаченні фізичних знань, бо фізика їм здається надто формальною, важкою для сприймання. Традиційно вважають, що найскладнішим предметом у школі є фізика. Вона вимагає постійних розумових зусиль, абстрактного і логічного мислення. Інтерес до природничих наук у дітей з кожним роком знижується. Тому я і вибрала проблему: «Самостійна робота у диференційованій формі навчання на уроках фізики». Отже, самостійна робота учнів, що базується на їх суб’єктивних психологічних властивостях надає можливість диференціювати завдання, використовувати ведучі системи, розвивати пасивні системи конкретної особи. Добуті самостійно знання, сформовані власними зусиллями навички окрилюють особу і переводять її в ранг особистості. Об'єкт дослідження – процес навчання фізики в загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Предмет дослідження – розвиток навичок самостійної роботи учнів з фізики в 8 класі загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Мета дослідження: розробити методичні прийоми використання диференційованих завдань для самостійної роботи учнів з фізики, які б найбільшою мірою сприяли розвиткові творчих здібностей учнів. Гіпотеза дослідження полягає в наступному припущенні: використання в процесі викладання фізики диференційованих завдань, що кореговані зі станом репрезентативних систем учнів сприятиме розвитку навичок самостійної роботи школярів. Задачі дослідження, які необхідно розв’язати для досягнення поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези: 1. Вивчити та проаналізувати психолого-педагогічну, науково-педагогічну та навчальну літературу за метою дослідження. 2. Розкрити та обґрунтувати необхідність використання при самостійній роботі учнів диференційованих завдань при вивченні курсу фізики в 8 класі школи. 3. Спланувати та провести педагогічний експеримент виявлення стану репрезентативних систем в учнів 8 класу. Розділ І §1.1 Основні методи наукового дослідження Всяка наука спирається на об’єктивні факти. Вона збирає факти, зіставляє їх і робить висновки − встановлює закони розглядуваної області діяльності. Способи отримання цих фактів називаються методами наукового дослідження. Основні методи наукового дослідження − спостереження та експеримент [4, 17, 20, 25, 27]. Спостереження. Це систематичне, цілеспрямоване дослідження проявів психіки людини в певних умовах. Наукове спостереження вимагає постановки чіткої мети і планування. Наперед визначається, які саме психічні процеси і явища цікавитимуть спостерігача, за якими зовнішніми проявами їх можна простежувати, в яких умовах відбуватиметься спостереження і як передбачається фіксувати його результати. Особливість спостереження в психології полягає в тому, що безпосередньо бачити і фіксувати можна тільки факти, що відносяться до зовнішньої поведінки (рухи, словесні вислови і т. д.). Спостереження зазвичай застосовується коли необхідно одержати інформацію про яку-небудь сторону поведінки, висунути припущення про її психологічні причини. Перевірка цих припущень найчастіше здійснюється за допомогою психологічного експерименту. Експеримент в психології полягає в тому, що експериментатор навмисно створює і видозмінює умови, в яких діє людина, ставить перед ним певні задачі і по тому, як вони розв'язуються, виносить судження про процеси і явища. Проводячи дослідження за однакових умов з різними випробовуваними, експериментатор може встановити вікові і індивідуальні особливості перебігання психічних процесів. В психології застосовують два основні типи експерименту: лабораторний і природний. Природний експеримент поєднує в собі позитивні сторони методу спостереження і лабораторного експерименту. Тут зберігається природність умов спостереження і вводиться точність експерименту. Відповідно до задачі дослідження експериментатор підбирає такі умови, які забезпечують найяскравіший прояв сторін психічної діяльності. Один з різновидів експерименту в психології − соціометрічний експеримент. Він використовується для вивчення взаємостосунків між людьми, стан, який посідає людина в групі. При вивченні групи кожний відповідає на ряд запитань. За результатами можна визначити характеристики осіб та групи. Формуючий експеримент − метод дослідження в умовах спеціально організованого експериментального педагогічного процесу. На основі попереднього теоретичного аналізу закономірностей поведінки учнів певного віку будується гіпотетична модель становлення певних здібностей. Метод бесіди, анкетний метод. При правильному їх проведенні вони дозволяють виявляти індівідуально-психологічні особливості особи: схильності, інтереси, смаки, відносини до життєвих фактів і явищ тощо. Суть цих методів полягає в тому, що дослідник ставить випробовуваному наперед підготовлені і ретельно продумані питання, на які той відповідає. Зміст і форма питань визначається, по-перше, задачами дослідження та віком випробовуваних. Анкетування є переліком питань, які дають особам, що вивчаються, для письмової відповіді. Переваги цього методу в тому, що він дозволяє порівняно легко і швидко одержати масовий матеріал. Питання повинні бути чіткими, ясними, зрозумілими, не повинні наштовхувати на ту або іншу відповідь. Тест − це особливий вид експериментального дослідження, що є спеціальним завданням або системою завдань. Тести застосовують при дослідженні здібностей, рівня розумового розвитку, навичок, рівня засвоєння знань, а також при вивченні індивідуальних особливостей перебігу психічних процесів. Тестове дослідження відрізняється порівняльною простотою процедури, воно короткочасне, проводиться без складних технічних пристосувань, вимагає найпростішого оснащення. Результати тестування припускають кількісні оцінки і тим самим відкривають можливість математичної обробки. Отже, для розв’язання поставлених задач використовувалися наступні методи дослідження: 1) теоретичні методи: вивчення і аналіз педагогічних та методичних досліджень проблеми самостійної роботи з фізики в школі; 2) емпіричні методи: анкетування, спостереження за учбовою діяльністю учнів; 3) фізичні методи: статистична обробка результатів експерименту. Новизна проведеного дослідження полягає в тому, що в ньому проблема вдосконалення методики самостійної роботи з фізики в школі в умовах диференціації навчання школярів розв'язується з упровадженням в учбовий процес спеціального дослідження стану репрезентативних систем, доповнюючого існуючі складники методики навчання фізиці в умовах диференціації навчання в школі. §1.2 Поняття про методи самостійної роботи, їх основні види і функції Самостійна робота учнів є невід'ємним елементом процесу навчання. Без неї неможливо забезпечити єдність викладання і самостійного навчання школярів. Найхарактернішою особливістю методів самостійної роботи є виконання учбових завдань учнем без безпосереднього управління цим процесом з боку вчителя. Самостійна робота може здійснюватися школярами на уроках шляхом вивчення тексту нового матеріалу, виконання вправ, розв’язання задач, проведення дослідів тощо. Вельми поширеним видом самостійної роботи є виконання домашніх завдань (усних, письмових або дослідно-експериментальних). При виконанні самостійних робіт учні найчасті¬ше стикаються з трьома видами завдань [8]: репродук¬тивні, реконструктивні і варіативні. Завдання репродуктивного типу виконують учні на основі наведеного прикладу або на основі вивчен¬ня формул . До них. зокрема, належать зав¬дання на відтворення, або безпосереднє застосування формул, визначень, властивостей тих або тих фізичних об'єктів. Репродуктивні завдання дають змогу виробити ос¬новні навички й уміння, необхідні при вивченні фізики. Але вони мало сприяють розвитку мислення учнів, хоча і необхідні, оскільки забезпечують створен¬ня основи для вивчення фізики. Письмові самостійні роботи репродуктивного рівня пропонують учням після того, як вони, самостійно опрацювали запропоновану тему. Реконструктивні завдання вказують тільки на за¬гальний принцип розв'язання. Розв'язати такі завдання учень зможе тільки після того, як сам реконструює їх, співвіднесе з кількома репродуктивними. До таких вправ можна віднести завдання з побу¬дови графіків. Од¬нак, при вивченні деяких тем, можна включати і зав¬дання варіативного характеру, більш складного рівня. Це дасть можливість кожному учневі виконати робо¬ту з урахуванням його індивідуальних можливостей і фізичних здібностей. Методи самостійної роботи складають підгрупу методів організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності. До окремих методів самостійної роботи відносять: метод роботи з підручником, книгою; метод самостійного виконання вправ; метод самостійного виконання лабораторних робіт; метод самостійного розв’язання задач; метод самостійного спостереження; метод самостійного виконання виробничих завдань. Методи самостійної роботи реалізує освітню, виховну і розвиваючу функції навчання. У освітньому плані вони забезпечують самостійне оволодіння знаннями і вміннями, їх поглиблення, закріплення і повторення. Особливо цінні вони для вироблення практичних учбових умінь і навичок, оскільки без самостійних дій уміння не можуть бути перекладені на рівень навичок автоматизованого і творчого характеру. Ці методи навчання мають величезне значення для підготовки учнів до самостійної трудової діяльності і для продовження освіти після закінчення школи. У виховному плані вони сприяють вихованню таких важливих рис особи, як самостійність, пізнавальна активність, відповідальність, активна життєва позиція. Самостійна робота сприяє розвитку розумових умінь і навичок, загартовує вольову сферу особи. Особливе значення слід надавати розвитку навичок самостійної роботи з книгою, з шкільними підручниками. А останнім часом в царині комп’ютерних систем фізичного спрямування. Треба прагнути, щоб самостійній роботі були властиві риси [11]: 1. вільна розвиваюча діяльність, що робиться лише за бажанням дитини, ради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від його результату (процедурне задоволення); 2. творчий, активний характер цієї діяльності (поле творчості); 3. внутрішня емоційна піднесенність діяльності, змагальність (емоційна напруга); 4. вміння відновити логічні правила задачі, що відображають зміст явища, логічну послідовність для досягнення відповіді. Відомий педагог Т. І. Шамова вказує ознаки, що характеризують самостійну роботу, як одну з форм навчальної діяль¬ності учнів: а) наявність мети самостійної роботи; б) наявність конкретного завдання; в) чітке визначення форми вираження результату самостійної роботи; г) обов'язковість виконання роботи кожним учнем. За дидактичною метою усі види самостійних робіт можна поділити на три групи: вивчення нового матеріалу; закріплення і вдосконалення знань та вмінь учнів; перевірки знань та вмінь учнів. Для розвитку уміння використовувати метод самостійної роботи з книгою дуже важливо систематично працювати з підручником на уроках. При поясненні учбового матеріалу підручник не слід закривати, як це роблять багато викладачів, а, навпаки, потрібно просити учнів уважно читати визначення, ставити питання при ускладненнях, подумки виділяти найголовніше, працювати з малюнками, схемами, таблицями. Спостерігаючи за самостійною роботою, вчитель виявлятиме типові складнощі в засвоєнні текстів підручників, проводитиме потім додаткові роз'яснення при закріпленні і повторенні пройденого в кінці уроку або на наступному уроці. На самостійну роботу необхідно виносити не тільки вправи, задачі в ході уроку, але і вивчення цілих параграфів, якщо їх зміст цілком доступний для учнів даного класу. Особливо це стосується параграфів з історичними довідками, біографіями учених, з розповідями про вживання вивчених явищ, понять, законів, проведення фронтальних дослідів після проведення яких учні можуть зробити самостійні висновки і узагальнення. Після прочитання тексту і відповідей на контрольні запитання організовується завершальна бесіда, вчитель ставить додаткові контрольні питання і узагальнює вивчене на відповідному уроці за допомогою учнів. Особлива увага слідує приділяти диференціації домашніх завдань, використовуючи картки-консультації, дидактичні матеріали з пояснюючими малюнками, планом виконання завдань, з наведенням типу задач тощо. Учням властиві різні типи пам'яті і вони не можуть рівною мірою засвоїти матеріал в ході самостійної роботи. Багато хто з них потребує самостійного прочитання тексту підручника, включення зорових та кінестетичних функцій. Інші потребують ще пояснень вчителя, щоб запам'ятати складні місця. §1.3 Диференційований підхід в самостійній роботі учнів Нові технології навчання, виховання та роз¬витку учнів “…мають забезпечувати не лише дос¬татній рівень теоретичної і практичної підготов-ки учнів, а й методологічну переорієнтацію осві¬ти на особистість, пріоритет соціально-мотива¬ційних чинників у процесі навчання, а також створювати умови для досягнення кожним уч¬нем заданого рівня знань, навичок і умінь” [12]. Виходячи з принципів гуманізації освіти, які апелюють до індивідуалізації і диференціації на¬вчання, слід забезпечити можливість кожній ди¬тині відчути радість учення, успіх творчості. Най-важливіше в даному підході — це формування не якихось нормативних знань, а механізмів самонавчання і самовиховання з урахуванням максимального включення індивідуальних здібно¬стей кожного учня. Тоді педагог має стати організатором процесу самостійного навчально¬го пізнання учнів, режисером взаємодії учня і вчителя, учня і навчального матеріалу. Диференціація навчально-виховного проце¬су вже стала визначальним фактором і умовою гуманізації та демократизації, відродження куль¬турно-творчої функції національної школи. Саме в ній педагоги справедливо вбачають нові мож¬ливості максимального розвитку дітей. Адже отримувати задоволення від занять учень може лише за умови, якщо диференціація та індиві¬дуалізація будуть доступні йому тією мірою, якої він тільки забажає. Ґрунтуючись на цих принципах у процесі педагогічної діяльності, ми дійшли висновку, що навчати учнів слід на найвищому рівні їх пізна¬вальних можливостей. В своїй роботі на уроках фізики я використовую рівневу диференціацію – це, в основному, диференціація за рівнем складності навчальних завдань і вимог до знань. При рівневій диференціації я пропоную учням однаковий обсяг навчального матеріалу, але орієнтую їх на можливі рівні вимог до засвоєння цього матеріалу. Оскільки викладання фізики спирається на підручники, не орієнтовані на рівневу диференціацію, то я використовую рубрику «Основна мета». Вона допомагає мені уточнити рівні вимог до знань учнів. Учні чітко повинні уявляти собі рівень обов’язкових вимог – дійовий засіб мотивації навчання і нормалізації навчального навантаження учнів. В своїй роботі я прагну, щоб основний навчальний матеріал був засвоєний на уроці. За умов рівневої диференціації особливого значення набуває рівнева диференціація домашніх завдань Домашні завдання я супроводжую чітким поясненням: що і як робити, на які питання підготувати відповіді, сильним учням домашнє завдання ускладнюю.   Розділ ІI §2.1. Методика проведення тестування для визначення репрезентативної системи Для визначення ведучої репрезентативної системи нами використано тест, наведений в [21]. Пропонується чотири висловлення. Вони не закінчені. Під кожним з них маємо чотири закінчення. Треба вибрати закінчення, яке більш всього підходить – позначити числом 4; яке менше підходить – числом 3 і т.д. Поставити 1 до закінчення, що найменше підходить. Виконати це над кожним з чотирьох висловлень. Висловлення під номером 5 закінчені, але вони різні, і тому їх треба також оцінити. Таблиця № Зміст запитання 1 Я приймаю важливі рішення, засновані на: - добре перевірених почуттях - на тім, що звучить краще - на тому, що краще виглядає - на точному, старанному вивченні питання 2 Під час суперечки на мене найчастіше впливає: - тон голосу іншої людини - можу я чи ні ясно бачити точку зору іншої людини - логіка аргументів іншої людини - відчуваю я чи ні, що я в контакті з дійсними почуттями цієї людини 3 Я можу дуже просто зрозуміти свій настрій за допомогою: - того, як я вдягаюся - почуттів, що я розділяю - слів, що я вибираю - свого тону голосу 4 Для мене просто: - підібрати ідеальний звук і звучання на стерео системі - вибрати найбільш важливі місця, у предметові, який мене цікавить - оцінити надзвичайно зручні меблі - вибрати комбінації (сполучення) насичених кольорів 5 Буквально настроююсь на звуки в моєму оточенні - Добре вмію осмислювати нові факти і дані - Помітна чутливість до того, які елементи одягу впливають на мене - Сильно реагую на кольори і на те, який вигляд має обстановка Вони базуються на прийнятті рішень, виду впливу на особу, відрухових діях тощо. Учні всановлювали важливість, з їхньої точки зору, запропонованих в кожному запитанні чинників. Бали надавалися за спаданням від 4 до 1. Порівняння підсумкових балів дає інформацію про перевагу тієї або іншої репрезентативної системи: V – зорової (візуальної), K – рухової (кінестетичної), A – слухової (аудио), D – логічної (дискретної). Підрахунок балів при проведенні тесту такий: а) У кожний з п'яти блоків послідовно занесіть виставлені бали; б) Заповніть таблицю, переносячи бали з блоків у відповідний рядок таблиці. Підсумуйте бали, позв'язані з кожною буквою. в) Порівняння балів "разом" дасть інформацію про перевагу тієї або іншої репрезентативної системи. 1.____К 2.____А 3.____V 4. ____А 5. ____А ____А ____V ____К ____D ____D ____V ____D ____D ____К ____К ____D ____К ____А ____V ____V V K A D 1 2 3 4 5 Разом V K A D Головне в нашому експерименті полягало в тому, що шляхом опитування та проведення кластерного аналізу з застосуванням системи STATISTICA [2] були: • зафіксовані опосередковані показники значимості для учнів репрезентативних систем • визначена градація репрезентативних систем • досліджені взаємозв'язки психологічних параметрів суб'єктивних передумов учбової діяльності • висувалася гіпотеза щодо наявності стійких розмежувань на ізольовані групи. Випробовуваними були дев’ятикласники (5 осіб) Чернігівської ЗОШ І-ІІ ступенів смт. Чернігівка Запорізької області. Слідуючи закономірностям багатовимірного експерименту, ми вивчали дані самооцінки осіб об'єктивного тестування. Результати тестування учнів цього класу зведено до таблиці №1. Таблиця №1 Bol 1 2 4 3 4 2 3 1 1 4 3 2 4 2 3 1 4 3 2 1 Vil 4 1 2 3 4 2 1 3 1 4 3 2 4 1 3 2 3 4 2 1 Hor 2 1 4 3 1 4 3 2 4 1 3 2 2 3 1 4 1 4 3 2 Iv 4 2 3 1 4 3 2 1 2 3 4 1 3 4 1 2 4 3 2 1 Kra 4 2 3 1 4 3 1 2 2 1 3 4 1 4 3 2 1 4 2 3 Програма обробки реалізована на мові BASIC в середовищі Widows. Підсумкові результпти зведено до Таблиці №2. Таблиця №2 Учень Системи Зорова Рухова Слухова Логічна Bol 9 11 16 14 Vil 8 16 14 12 Hor 18 9 7 16 Iva 11 11 14 14 Kra 13 12 12 13 Отже, все сказане попереднє та отримані зведені дані щодо виявленого стану репрезентативних систем учнів надає можливість скласти програму робіт за порушеною проблемою. І. Програма роботи над дослідженням Проблема – відсутність: 1. наукових підстав про проведення самостійної роботи учнів 9 класу з фізики з урахуванням стану їх репрезентативних систем 2. розроблених педагогічних технологій організації самостійної роботи учнів, як поодинці так і сумісно малими групами. Об'єкт – самостійна робота. Предмет – вплив інформації щодо стану репрезентативних систем кожного учня на зміну механізмів перебігу навчального процесу, формування диференціації завдань, підвищення зацікавленості учнів і вчителів питанням ефективності самостійної роботи. Мета – виявлення стану репрезентативних систем учнів, розробка методики проведення кластерного аналізу, аналіз результатів та їх використання для організації ефективної самостійної роботи Задачі: 1. Визначити ступінь розвитку репрезентативних систем учнів 2. Визначити зміст та роль самостійної роботи учнів в процесі навчання 3. Сформувати методику проведення кластерного аналізу на базі системи STATISTICA 4. Використати результати проведеного кластерного аналізу для ефективної спрямованості самостійної роботи на розвиток особових якостей учнів. Для розв’язання поставлених задач в даному проекті використовувалися різні методи збору соціологічної інформації: 1. Анкетування – самостійне заповнення анкети респондентами 2. Інтерв'ювання – особисте спілкування 3. Спостереження – цілеспрямоване, систематизоване сприйняття складників досліджуваного явища Попередні висновки: 1.Самостійна робота учнів недостатньо вивчена і не завжди є пріоритетною в діяльності вчителя. 2.Потенціал та психологічні особливості учнів в організації їх самостійної роботи використовуються стихійно, або ж необґрунтовано. 3.Існуючі методи статистичного аналізу можуть сприяти виявленю певних закономірностей навчального процесу та характеристик його учасників. 4.Результати кластерного аналізу [29] даних про стан репрезентативних систем учнів сприяють ефективній організації їх самостійної роботи та розробці цілеспрямованих диференційованих завдань. §2.2. Обробки статистичних даних за системою STATISTICA Система обробки статистичних даних STATISTICA надає різноманітний набір методів для аналізу даних педагогічного експерименту. У системі STATISTICA є чудовий засіб − калькулятор імовірностей різних розподілів. Багато елементарних імовірнісних задач можуть бути розв’язаними за допомогою цього засобу. Наявна також можливість будувати різноманітні статистичні графіки: гістограми, діаграми розсіювання, графіки на нормальному папері, обчислювати прості статистики: середнє, стандартне відхилення, кореляції, процентні точки тощо. Існує можливість генерувати випадкові послідовності в STATISTICA, Наприклад, послідовності, що виникають при киданні монет. Пропоновані в системі приклади угруповані за наступними розділами: • первинний або розвідувальний аналіз даних; • оцінювання залежностей в даних — регресія; • класифікація — віднесення об'єкту до певної групи — дискримінантний аналіз; • кластерний аналіз. У розвідувальному аналізі висуваються перші, найпростіші питання щодо даних. Також можна побудувати кореляційні матриці, «візуалізувати» їх, виділити групи залежних змінних — міру залежності двох змінних можна оцінити за допомогою їх кореляції, перевірити, наскільки правдоподібні гіпотези щодо даних, і якщо виявиться, що гіпотези достатньо правдоподібні, — провести поглиблений аналіз або висунути нові гіпотези замість відхилених старих. Окрім стандартних типів графіків в STATISTICA є велика кількість спеціалізованих статистичних графіків: «ящиків з вусами» з різноманітними опціями вибору середньої точки, граничних значень, підгонки, визначення викидів, різних гістограм, графіків на нормальному папері імовірності, графіків типу «імовірність — імовірність», «квантіль — квантіль і т.д. Графіки можна зменшувати, збільшувати, накладати один на одного, змінювати масштаби, обертати, корегувати перспективу, застосовувати тривимірну графіку. Розділ ІІІ §3.1 Аналіз та застосування результатів кластерного аналізу Вираженість диференціальних особливостей складає суб'єктивну передумову керування учбовою діяльністю учнів. Розділимо стратегію вчителя на три напрямки: А. Використання ведучих репрезентативних систем учнів для формування завдань з самостійної роботи. Б. Розвиток вторинних репрезентативних систем учнів під час виконання завдань з самостійної роботи. В. Використання ведучих репрезентативних систем учнів при груповому виконанні завдань з самостійної роботи. Наголосимо на тому, що за наявності результатів психологічного дослідження чільне місце посідає диференційований цілеспрямований розподіл завдань при різних видах самостійної роботи − репродуктивних, реконструктивних та варіативних. При цьому, зрозуміло, реалізуються різні форми самостійної роботи: формування знань, формування вмінь, перевірочні самостійні роботи, контрольні самостійні роботи, підсумкові роботи. Вже склад матриці стану репрезентативних систем учнів дає важливу інформацію, яку можна ефективно використати для організації самостійної роботи. Робота типу А (Використання ведучих репрезентативних систем учнів для формування завдань з самостійної роботи). Робота типу Б (Розвиток вторинних репрезентативних систем учнів під час виконання завдань з самостійної роботи). Робота типу В (Використання ведучих репрезентативних систем учнів при груповому виконанні завдань з самостійної роботи). На даному етапові не використовуємо дані про результати кластерного аналізу, на основі якого повною мірою можна говорити про груповий поділ учнів класу. Керуватимося таким принципом для ефективної роботи, наприклад, пари учнів − провальні системи одного учня компенсуються ведучими системами другого. Отже, переслідуємо мету допомогти учневі зі слабкою системою, використовуючи потенціал іншого учня. Може бути і інша стратегія − об’єднати учнів. З сильними системами для “атаки” на адекватну проблему. З розвинутими слуховими система для опрацювання матеріалу наосліп, пошук розв’язків проблеми шляхом обговорення. Диференціацію завдань провадимо так: Перший кластер характеризується чітким вираженням логічної системи та рівномірним розвитком останніх систем. Отже, в підготовці диференційованих завдань маємо нагоду спиратися на такі види діяльності, де переважає логічний елемент. Другий кластер характеризується чітким вираженням слухової системи та заниженою роллю останніх систем. Отже, в підготовці диференційованих завдань можемо спиратися на вербальну діяльність. Робота типу Б (Розвиток вторинних репрезентативних систем учнів під час виконання завдань з самостійної роботи). Перший кластер потребує рівномірного розвитку зорової, рухової та слухової систем. Отже, апелюючи до логічної системи слід настійно працювати над іншими системами. Другий кластер при залученні слухової та, можливо, зорової систем потребує розвитку рухової та логічної систем. Отже, в підготовці диференційованих завдань слід планувати попереднє логічне опрацювання матеріалу з цією групою учнів та залучати моторну пам’ять − занотовувати, розробляти схеми, описувати алгоритми ходу розв’язування тощо. Кластерний аналіз дозволив виділити чотири групи (кластера) випробовувані. Кожна з них, як правило, на дуже високому рівні статистичної достовірності відрізнялася від інших середнім значенням евклідового відстані [3]. У першій групі воно дорівнювало 3,57, в другій — 3,36, в третій — 4,00, в четвертій — 4,81, тобто це значення мінімально біля другої групи, до речі за чисельністю випробовуваних перевищуючою кожну з інших в два рази. Біля першої, третьої і четвертої груп середнє значення евклідового відстані послідовно зростає [4]. Цікаво відзначити і те, що від першої до четвертої групи абсолютна величина середніх значень змінних послідовно убуває. Так, біля першої групи вона дорівнює 0,50, біля другої — 0,39, біля третьої — 0,33 і біля четвертої — 0,32. Проте достовірність даних відмінностей на невисокому рівні значущості. §3.2 Приклади самостійних робіт При розв’язанні задач формування здатності учнів до самостійної роботи виникає проблема для всього педагогічного колективу. Вона полягає в цілеспрямованому навчанні учнів змісту цієї роботи. Таке навчання включає формування прийомів моделювання самої навчальної діяльності, визначення учнями оптимального розпорядку дня, усвідомлення і послідовне опрацьовування ними раціональних прийомів роботи з навчальним матеріалом, оволодіння прийомами поглибленого і в той же час динамічного охоплювання матеріалу, складання подумки планів різноманітних дій, постановки і вирішення учбово-практичних задач. Прийоми значеннєвої переробки тексту, укрупнення навчального матеріалу, виділення в ньому вихідних ідей, принципів, законів, усвідомлення узагальнених способів розв’язання задач, самостійна побудова учнями структури задачі визначеного типу; загальні прийоми запам'ятовування (структурування навчального матеріалу, використання образної та слухової пам'яті); прийоми зосередження уваги, що спираються на використання учнями різних видів самоконтролю, поетапну перевірку своєї роботи, виділення «одиниць» перевірки, порядку перевірки і т. ін.; загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографічними матеріалами, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями) і її збереження в домашній бібліотеці; прийоми підготовки до іспитів, класних робіт; прийоми раціональної організації часу, обліку і витрат часу, чергування праці і відпочинку, важчих усних і письмових завдань, загальні правила гігієни праці (режим, прогулянки, порядок на робочому місці, його освітлення й ін.). Очевидно, що тут приведено як загальні прийоми організації розумової праці, так і конкретні прийоми навчальної роботи, наприклад роботи з текстом. Сформованість останніх може служити однією з головних передумов і в той же час основою самостійної роботи учнів над усіма навчальними предметами. У цілому самостійна робота учнів ґрунтується на правильній з погляду навчальної діяльності організації його класної навчальної діяльності. Зокрема, це відноситься до зв'язку і переходу від зовнішнього контролю вчителя до самоконтролю учня і від зовнішньої оцінки до формування його самооцінки, що у свою чергу припускає удосконалення контролю й оцінювання самим учителем. Відповідно позитивна відповідь на питання про те, чи може в учня формуватися здатність справжньої самостійності роботи, залежить від спільних дій педагогів і тих, хто навчаються, усвідомлення ними особливостей цієї роботи як специфічної форми діяльності, що пред'являє до її суб'єкта особливі вимоги і приносить йому інтелектуальне задоволення. Програма навчання самостійній роботі повинна носити суто індивідуальний характер і включати: • діагностику тим, хто навчається власної пізнавальної потреби в розширенні, поглибленні, сукупності знань, одержуваних у школі; • визначення вчителем інтелектуальних, особистісних і фізичних можливостей учня; • визначення мети самостійної роботи – найближчої і віддаленої, тобто відповідь на питання, чи потрібна вона для задоволення пізнавальної потреби чи, наприклад, для продовження навчання; • розробка конкретного плану, довгострокової і найближчої програми самостійної роботи. Добре, якщо робота з педагогом у навчальний час може служити прикладом складання такої програми; • визначення форми і часу самоконтролю. Доцільно, щоб формою контролю ученеві обиралось виконання конкретного виду роботи, тобто щоб результати роботи були особистісно значимі і для нього, і для інших. Самостійна робота, що є специфічною формою навчальної діяльності, вимагає попереднього навчання вчителем учнів прийомам, формам і змісту цієї роботи. Це підкреслює важливість організуючої і керуючої (різним ступенем гнучкості) функцій вчителя та в той же час необхідність сприйняття учнем себе як справжнього суб'єкта навчальної діяльності. Самостійна робота, розглянута в загальному контексті самоосвіти, являє собою вищу форму навчальної діяльності за критерієм саморегуляції і цільової спрямованості; вона може диференціюватися в залежності від джерела керування, характеру спонукання та ін. У керуванні самостійної роботи можна відзначити три сторони: організаційну, методичну і контрольну. Усе сказане підкреслює необхідність спеціальної, враховуючої психологічну природу цього явища, організації самостійної роботи не скільки вчителем, скільки самим учнем. У процесі такої організації повинна бути прийнята до уваги специфіка навчального предмета. У той же час організація самостійної роботи піднімає цілий ряд питань, що свідчать про готовність до неї самого учня як суб'єкта цієї форми діяльності. Не менш важливою ланкою самостійної роботи є чітко налагоджений контроль за її виконанням, що здійснюється викладачем після її виконання. З методичної точки зору, перш за все слід вказати учневі не тільки «що» вчити, але і «як» учити. Це можна формувати поступово. Добре б використовувати спеціальні посібники, методичні розробки, рекомендації, що адекватні проблемам організації самостійної роботи. Для виконання вимог освітнього стандарту, годинного обсягу і відповідної організації самостійної роботи необхідно: – сформувати достатній ступінь підготовки учнів до самостійної праці, визначити рівень самодисципліни студентів; – мати на оці обсяги позакласної самостійної роботи і постійно контролювати виконання самостійної роботи; – наявність спеціальної учбово-методичної літератури, причому поряд з конспектами лекцій, збірниками задач і інших традиційних матеріалів, їх електронні версії (тим більше, що багато студентів сьогодні мають домашні комп'ютери); – забезпеченість комп'ютерною технікою, доступною для вчителів і учнів; – посилення консультаційно-методичної ролі викладача; – можливість вільного спілкування між учнями, між учнями і викладачем. Природно, що проблема формування уміння вчитися самостійно переростає в проблему попереднього підвищення навчальної мотивації (особливо внутрішньої мотивації на процес і на результат діяльності), виховання інтересу до навчання. При цілеспрямованому формуванні всі спонукання, пов'язані з пізнавальною активністю, стають більш усвідомленими і діючими, підсилюється їх регулююча роль у навчальній діяльності, зростають активність учнів у перебудові мотиваційної сфери. Позитивні мотиваційні зміни, формування інтересу до навчання відбуваються в результаті зміни, удосконалювання цілісної особистості. Ще раз наголошуємо на якісній зміні форм роботи вчителя на основі сформульованих положень. Отже, переходимо до використанням технології диференційованого навчання математиці учнів і розробці вимог до учбових завдань, адекватних спроектованим цілям на основі даних про репрезентаційні системи учнів та включення учбових задач в учбовий процес. §3.3 Висновки 1. Достовірність одержаних результатів і обґрунтованість висновків забезпечується використовуванням методів дослідження, адекватних поставленим задачам; послідовним проведенням етапів педагогічного експерименту; позитивними результатами експериментальної роботи і їх статистичної обробки. 2. Проведений аналіз друкованих джерел про самостійну роботу учнів старших класів з фізики свідчить про недостатнє врахування впливу репрезентативних систем учнів на організацію навчального процесу. 3. Проведено тестування учнів 9 класу з метою виявлення ролі зорової (візуальної), рухової (кінестетичної), слухової (аудио) та логічної (дискретної) систем. 4. Дані тестування послужили основою для проведення кластерного аналізу, розбиттю на кластери (підгрупи) з метою розробки обґрунтованої методики організації самостійної роботи учнів 9 класу з фізики. 5. Для обробки даних опитування використано пакет STATISTICS. 6. Виконано поділ учнів на дві групи з застосуванням методу k–середніх. 7. Учні класу за зоровою, кінестетичною, слуховою та логічною системами відносяться до двох кластерів: 3 осіб перший кластер і 2 осіб другий кластер. 8. Встановлені співвідношення між показниками репрезентативних систем є фізіологічними суб'єктивними передумовами до розробки методики організації самостійної учбової діяльності – індивідуальної, попарної та групової (за кластерами).   Список використаної літератури 1. Позаурочна робота з фізики. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 192 с. – (Б-ка журн. «Фізика в школах України». Вип.5 (53)). 2. Як організувати самостійну діяльність учнів на уроках фізики. - Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 112 с. – (Б-ка журн. «Фізика в школах України». Вип.3 (63)). 3. Форми роботи з учнями на уроці. Газета «Фізика» №7 2008. 4. Боровиков BJI. Популярное введение в программу STATISTICA. – М. Компьютер Пресс, 2001. – 301с. 5. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М. “ЧеРо”,1998 год. 6. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. – М.: Учпедгиз, 1961. – 239с. 7. Слободчиков В.И. Психология человека, М. “ШКОЛА ПРЕСС”, 1995 Додаток 1. Організація самостійної роботи на уроках фізики Мета: формування уміння складати різнорівневі завдання для диференційованої роботи з учнями ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. Самостійна робота – одна із основних форм навчальної діяльності. 2. Види завдань для самостійної роботи при вивченні фізики. 3. Роль письмових самостійних робіт в організації самостійної діяльності учнів при навчанні фізики. 4. Навчаючі самостійні роботи. 5. Контролюючі самостійні роботи. 6. Як визначити місце самостійної роботи в процесі навчання? 7. Організація перевірки та оцінки самостійних робіт. ВКАЗІВКА: Під системою самостійних робіт розуміють сукупність взаємозв’язаних одна з однією самостійних робіт, тобто коли наступна самостійна робота є логічним продовженням попередньої самостійної роботи. Додаток 2. Вимоги до системи самостійних робіт: - бути єдиною для самостійних робіт як у класі, так і вдома; - забезпечувати активну пізнавальну діяльність на всіх етапах навчання та сприяти розв’язанню тих конкретних задач, які ставляться на даному етапі; - задовольняти основним принципам дидактики; - навчальні завдання, які входять у самостійну роботу, повинні забезпечувати формування в учнів не тільки основ науки яка вивчається , але й навичок самоосвіти; - характер навчальної діяльності повинен визначитися системою навчальних завдань, які входять до системи самостійних робіт та відповідати відповідному методу навчання: репродуктивному, частковопошуковому, дослідницькому; - система навчальних завдань повинна задовольняти вимозі послідовного наростання труднощів. Система самостійних робіт повинна бути розроблена на основі: - змісту навчального курсу, розділу або теми предмету, який вивчається; - загальних засобів та методів активізації навчального процесу (методів навчання, прийомів навчальної роботи, видів навчально-пізнавальної діяльності, засобів навчання); - характеристик, залежних від завдань, які складають самостійну роботу (склад їх компонентів, ступінь складності, послідовність розміщення). Види самостійних робіт [7, с. 87], які складають систему за зразком, репродуктивні, варіативні, творчі.

Джерело: http://Моя робота.
Категорія: Чернігівський район | Додав: математика (17.03.2016) | Автор: Білоконь Юлія Володимирівна E
Переглядів: 226 | Рейтинг: 2.4/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
 
 

Вхід на сайт

Пошук

Архів записів


Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • ІнтерБрама
  • Кафедра менеджменту
  • Портал інклюзивної освіти
  • Інновації та інноватика

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

     

    Copyright MyCorp © 2016
    Безкоштовний хостинг uCoz