"не читаєш, а їси - користі не буде" - м.Бердянськ - ВИСТАВКОВА ЗАЛА - Виставкова зала - Освіта Запорізького краю 2016
ГоловнаРеєстраціяВхід Освіта Запорізького краю 2016 Субота, 03.12.2016, 09:42
  Виставкова зала Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » ВИСТАВКОВА ЗАЛА » м.Бердянськ

"не читаєш, а їси - користі не буде"
ТВОРЧЕ ЗАСІДАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО КЛУБУ «БІЛА ЛІЛЕЯ»
«НЕ ЧИТАЄШ, А ЇСИ – КОРИСТІ НЕ БУДЕ»
Слайд 1
Учитель. Дорогі друзі, ми запросили вас сьогодні на засідання, присвячене сучасному українському письменнику, який уже став добрим другом нашої школи. Так, так, річ про Івана Андрусяка.
Слайд 2. Тож запрошуємо вас у світ поезії «здитинчілого», як про нього говорять, письменника Івана Андрусяка. І пропонуємо традиційно розпочати свято гімном клубу "Біла лілея".
Слайд 3
ЗВУЧИТЬ ГІМН "І в день осінній…"
Слайд 4
Ведучий 1.1. Сьогодні традиційно наше засідання ми б хотіли розпочати з поезії про мову, щоб ще раз вшанувати слово рідне, але зробимо невеличкий виняток і почнемо з твору про літературу та користь читання. Особливо користь для дітей, які сьогодні вагу книги часом, на жаль, вимірюють не мудрістю, а кілограмами. Що поробиш, прогрес. Чи, бува, не регрес?
Слайд 6,7,8
Ведучий 2.1. Творити літературу для дітей складно. Тут письменник має виявити неабиякий талант та ще й знання вікової психології, а ще й почуття гумору неодмінно. Сьогодні книжковий ринок літератури для дітей в Україні представлений іменами багатьох письменників. Та нашу увагу привернув поет, у творчому доробку якого твори, як то кажуть, на всі смаки й усі віки.
Слайд 9,10,11
Ведучий1.2.Отож, сьогоднішнє наше засідання ми присвячуємо Івану Андрусяку. До речі, уже двічі він був гостем нашої школи, проте не всі мали таки нагоду зустрітися з письменником, тому й пропонуємо це зробити сьогодні разом.
Слайд 12-18
Ведучий 2. Редакція газети «Українська правда» створила для письменника блог, на якому він тепер може спілкуватися з читачами. У вступному слові Іван Андрусяк зазначив:
Слайд 19
Ведучий 2.2. (Зачитують)
«Чого в цьому блоґу за жодних обставин не буде, то цечорнухи, жовтухи, синюхи та іншоїгидоти. Волів би тут говорити про речідобрі й людяні, які в усічасиактуальні, а ниніажнадто.
Слайд 20
Себто тут буде передовсімрозмова про літературу – і найчастіше про літературумайбутнього.
Того майбутнього, яке твориться саменині і за яке ми з вами – усі разом і кожензосібна – повноюміроювідповідальні.
Слайд 21
Ведучий1.3.
Отже, пише поет, уцьомублоґунайчастішемовайтиме про літературу для дітей.
Тих із вас, дорогі читачі, кому така розмова цікава, запрошую частіше навідуватися на цю сторінку, де, в міру своїх сил і можливостей, я розповідатиму про все найцікавіше, що коїться в дивовижному світі української дитячої літератури.
Слайд 22
Якщо ж вас ціпроблеми не переймають – не силуйте себе. До дитячості треба дорости – а це нетака проста справа, як здається.Сказано ж – майбутнє!

Слайд 24
Ведучий 2.3.А для першого знайомства пропонуємо ваій увазі невеликий, але, сподіваємося, доречний для нашої першої сторінки вірш:
ПРО КОРИСТЬ ЧИТАННЯ(інсценізують учні)

За сьогодні сіра мишка
з'їла вже четверту книжку,
а така ж мала –
майже як була.

Докоряємиша-мама:
- Не читала тиїх, ма́буть,
а без цьоготи
не будешрости.

Це, дитинко, знаютьвсі
миші й навіть люди:
не читаєш, а їси –
користі не буде.

Ведучий 1.4. Як бачите, мудро й тонко. І якщо ми не читатимемо, а лише їстимемо, якщо не споживатимемо духовної їжі, користі від матеріальної не буде, однозначно.Тому й запрошуємо вас сьогодні завітати в поетичну майстерню Івана Андрусяка, познайомитися з його різножанровою та різноплановою творчістю й, і , зокрема, з однією з нових книг письменника – «Книгою трав, дерев і птахів».

Ведучий 2.4.І, хто знає, може у вас з’явиться бажання почитати й інші твори поета з користю для себе. Сьогодні ми здійматимемося разом із вами сходинками-сторінками творів оригінального сучасного письменника Івана Андрусяка.Отож,
ПЕРША СХОДИНКА
Слайд 25
Ведучий1.5. Все починається в житті з малого:
з зернини – хліб, з промінчика – зоря.
Щоб досягти великого, значного,
З абетки починають й з букваря.

Ведучий2.5.Є в Івана Андрусяка своя абетка, знайомством з якою ми й розпочнемо наше сходження. А для цього надамо слово учням 3-го класу, які вже другий рік нудяться в очікуванні нашого свята.
(учні виконують деякі вірші із «ЗВІРЯЧОЇ АБЕТКИ» Івана АНДРУСЯКА)
Слайд26
А
Анаконда на Акулу дуже зла:
«Всіабеткипочинаються з Акули!
Ось як я би абеткаркоюбула,
ви б про злюку-забіяку й не почули».

Їй Акула відповістиможевсмак –
тож і сердяться, і б’ютьсявже, і лаються...
Заспокоює Амеба: «Що ж ви так?
Все одно абетка з мене починається».

Д
Дятел – дядечковвічливий.
Зранкупостукаєчемно:
«Ви нехробак? Вибачте.
Потурбувавдаремно».

Все цечудово так,
якщосправдіви нехробак.

К
Крокодили
по воду ходили.

Взяли відерсімдесят,
двісті сорок сімгорнят,
сотню глечиків, мішок
і півтисячіпляшок,
бочку, діжку, ванну – от! –
ще й, звичайно, повен рот.

Принесли. А за хвилинку
кажуть: «Ой! Іще б краплинку».

Н
Носорожачі стежки
аж до річкинавпрошки,
івідрічкинавпаки
Носорожачі стежки.

Десять Носороженят
знали десять стеженят.
Одинадцята, як стрічка,
привела назад до річки,

бокуди б їм не піти –
питихочетьсязавжди.

Р
Рак до річкийшов
уперед хвостом,
а перед мостом
відпочити став.

Приверзлосьйому,
щовін за мостом –
розвернувся Рак
і пішов на став.

С
Слоненятко любить татка,
любить маму Слоненятко,
любить братика й сестричку
і солодку полуничку,

з молочком тепленьку кашку,
любить зайчика і пташку,
любить кицю, їжачка
і смішногопавучка,

любить річку, ліс і хатку
і маленькеСлоненятко –
з дзеркалавонощодня
дивиться на Слоненя.

У
Удав
книжку листав.
Сторінок сто
перегорнув хвостом.
А тодікаже: «Хвостик втомився,
а я читатище не навчився».

Я

Як не робитьабияк
жодноїроботи.
Вінспершуспитає «як»,
вислуха – і потім
кожну справу зробить так,
щодивуютьсявсі: «Як?!»

Учитель. Чи сподобалися вам віршики? А хто здогадається, чому саме ці поезії мивибрали на наше засідання? Якщо переставити букви місцями, вийде прізвище автора абетки.
(Діти міняються місцями, утворюючи прізвище)
Слайд 27
Учитель.Коли ми були маленькими, батьки нам часто вигадували історії, у яких головним персонажем був зайчик. Комусь він нашіптував казки, комусь передавав гостинець. А мені діставалася від нього картоплина, запечена у вечірню зміну в жаровій шафі на взуттєвій фабриці (там тоді працювала моя матуся. І смачнішого подарунку я, здається, не куштувала).
Слайд 28
Ведучий3.1.А одного разу, Зайчик раптомжартомаперестрибнув у сон…хлопчика! І звідки ж йомубуло знати, щотимхлопчиком виявиться колись дужесерйозний і дужедорослий поет Іван Андрусяк, котрийзавдякиЗайчикові й сам тепергетьздитинів – настільки, щовсіоцірозповіді, заримувавши, переповівнам… Отож, СХОДИНКА ДРУГА:
Слайд 29,30
КАЗОЧКА ПРО ЗАЙЧИКОВУ ЗНАХІДКУ
Автор І
Жив собі Зайчик – вушка-сплюшка.
Ходив на базарчик, грався з мушками,
купувавморкву й капусту хрумку,
а іноді й гризяв кору в садку.
Одним словом, жив, як усізайці,
– ажраптомнадибавзерняткаоці...

Автор ІІ

З базарчика якось він біг через ліс,
велику морквину у торбі ніс
і подумки нею вже ласував,
аж раптом... спіткнувся і мало не впав.

Зайчик.
– Ото вже роззява! –

Автор І
наш Зайчик шепче.
Та бачить – на стежцілежитьмішечок.
А в тому мішечку – зернятокзодвісті,
таких маленьких, щошкода й з’їсти.
Узявйого Зайчик собі в торбину.
Подумав:

Зайчик
– Завтра усупчик вкину.
Може, якасьцезаморська приправа,
тожсупчик в мене вийде на славу.

Автор І
Та спробуваввдомакілька на зуб
і вирішив:

Зайчик
– Це не годиться в суп!
Гірчить у роті, ще й аромату
відцьогонібито йнебагато.
Не варто ними псуватистраву.
Краще я посаджуїх – цікаво...

Автор І
А був наш Зайчик – вартосказати –
трішечки, знаєте, лінькуватий.
На грядці в нього все більше пусто –
легшекупитиморкву й капусту,
аніж лопатою лапки трудити,
і спинку гнути, й воду носити...

Автор І
А тут йогораптом як підмінили.
Мовдодалося в Зайчика сили.
Грядку копаєхвацько, на славу!
Що за зернятка – дужецікаво...
Іде Лисичка й хитро жартує:

Лисичка
– Уже базарчик тебе не рятує?
Матимешвласнуморкву й капусту.
Дужесмачненькі зайчики тлусті...

Автор І
Зайчик віднеїсховався до хати.
Каже:

Зайчик
– Не зможеш мене наздогнати.
Лапки у мене прудкі – не загину.
Сію на грядцізаморськурослину.

Зайчик
– Знаєш, достатньоїїскуштувати –
і зайчики зможутьнавітьлітати!

Автор І
Вовчикіде і сміється:

Вовчик
– Зайчиську!
Вже по капусту бігатьнеблизько?
Вже тебе ніжки далеко не носять?
Буде вовчатамстравахороша...

Автор І
Зайчик й відньогошмигнув до хати:

Зайчик
– Будутьвовчата лапу смоктати!
Ой, не діждешся – так просто не згину.
Я сію на грядцізаморськурослину.
Доситьлисточокїїскуштувати –
і зайчики зможутьнавітьлітати...

Автор І
Зайчик забувсвоїлінощі й пустощі.
Грядки заклав і морквяні, й капустяні.
Тільки ж була особливо красива та,
де зросталазаморськарослина.
Зайчик її поливав усе літо,
й під осінь на грядці виросли... квіти!
Вовчик
Всьоголишеквіти...Подумаєш – свято!
У лузі такого добра багато.
Стількитрудитись – і в нагороду
всьоголишеквіти, жодного плоду...

Автор І
Іде Лисичка:

Лисичка
– Певно, Зайчиську,
ти по насіннябігавнеблизько.
І праці до цьогодоклавбагато.
Можна й завити – не те щолітати...

Автор І
Вовчикєхидно:

Вовчик
– Зайчику милий,
а покажи-но, де твоїкрила?

Автор І
Зайчик їмкаже:

Зайчик
– Смійтесь, хочлусніть!
Ви сподівались, що буду я тлустий,
бігать не зможу. Відійдувідхати –
і вам буде легко мене впіймати.
Працею ж я тренувався все літо!
Бігаю так, що не треба й летіти.
А щодоквітів... На те і краса є:
помилувався – й душа аж літає.

Автор І
Літо минуло. Ось уже йосінь.
Ось уже й школа, як кажуть, на носі.
Виглянув Зайчик якосьізхати,
бачить – до ньогойдутьлисенята.
Йдуть і несуть по великійморквиці.

Лисенята
– Цетобі, Зайко, відмамигостинці.
Квітів букетик мама просила.
В тебе, казала, дужекрасиві.

Автор І
Дивиться Зайчик – ось і вовчата.
Кажуть:
Вовчик
– Дотебе послав нас тато.
Він передав тобі 5капустин.
Квітів букетик просить один,
хоч би й найменший, хочнебагато.
Завтра нам вперше до школи, на свято...

Автор І
Зайчик радіє.Радіють діти.
Навіть вовчиськам потрібні квіти!

Ведучий 3.2.Книжки віршів Івана Андрусяка не ризикують загубитися в багатому й різноманітному світі сучасної української поезії для дітей. Узявши до рук «М’яке і пухнасте», «Звірячуабетку» чи «Зайчикову книжечку», неможливопокластиїх назад на полицюкнигарні. Вони стаютьулюбленими і залишаютьсяв памяті надовго.

Ведучий 4.1.Надовго – бо вірші ці не такі вже й дитячі… Тобто задоволення від текстів отримають читачі різного віку. Дворічні малюки насолоджуватимуться ритмікою та «ігровою» формою віршиків, чотирирічні потоваришують із веселими героями книжок, а молодші школярики оцінять тонкий гумор автора, який про все пише «з примруженим оком». А от дорослим має сподобатися Андрусякова м’яка іронія. Тож до вашої уваги ТРЕТЯ СХОДИНКА.
(Учні виконують вірші для дітей )
Слайд 31
1. КОЛЬОРОВІ ПРИКОЛИ
1. Два зеленихкрокодили
аж по дрова в ліс ходили,
та у лісі, як на зло,
дров зелених не було

2. Два слонисріблясто-сірі
на сріблясту гору сіли.
І хочщоїм говори,
а зробилосьдві гори.

3. На червонійчерепиці
спали двічервоніптиці.
Дивувалисьвранці-рано:
– Я рожева, ти багряна.

1. Дві коричневі мурахи
повбирались у папахи
і в коричневих дворах
загубилисьміжмурах.

2. Раз на грушку теплу, спілу
двійко приятельок сіло –
жовті-жовті дві оси…
Обережно! Не вкуси…

3. Синій кит гука киту:
– Я шукаюсмакоту.
Синій кит відповіда:
– Ду-уже синясмакота.

1. Раз вужищечорно-чорний
до чорноземудочовгав.
– От лишвухазачорню я,
і безпечно заночую.

2. Біла киця кицю білу
Похвалила,як уміла:
– Ти білесенька така.
Напилася молока!

Слайд32
2. МАЙДАН І МАЙДАНЧИКИ
– А чи є у Майдана майданчик? –
запитався у Стефи Богданчик.
КажеСтефа: – Їх сто або й двісті,
вони в кожному, – каже, – місті,
їх у ньогодужебагато –
вінбагатомайданнийтато.

Слайд 33
3. СОБАЧЕ ЛИСТУВАННЯ
Пес до пса
написав:
“У тебе, псе,
добре все?
Бо в мене в будці
мишішкребуться”.

Відписав
пес до пса:
“У мене, псе,
чудово все.
Тобі ж, небоже,
кітдопоможе”.

Слайд 34
4. ХТО ХОРОШИЙ
Засинає бегемот,позіхнувши на весь рот.
Білянього моститьсяніжнабегемотиця,
й бегемотенятаполягалиспати.
Лиш в сусідньомувольєріхижі зайчики не сплять
і зубатіпащішкірять –бегемота покусать…
Не повірили? Авжеж!Бегемот хороший теж.

Слайд35
5. НЕСПРАВЖНЄ СЕЛО
Я цьогометелика
бачила по телику,
зайчика-розвідника –
в мультику по відику,

а телятко – ось воно! –
зустрічалаукіно.
Такожсправжнього коня
і маленькеслоненя.

А в бабусі у селі
слоненята є малі?
Як, немає?! Й не було?
Ну й неспра-а-авжнє тут село…

Слайд 36
6. ВЕЧІРНІЙ ЧАЙ
На буфетіупакетіпроживає чай.
Він до півнів аж до третіхбулька, як ручай.
І лепече, і лопоче,заваритисьдужехоче,
і пахтить, як мед.
А як півеньвідспіває,чай ображенозітхає
і верта в пакет.
…А на ранок він лукавона усіх бурчав:
– Пийтекаву, пийтекаву,я вечірній чай!

Слайд 37
Ведучий 4.2. Є в Івана Андрусяка чимало віршів, які було покладено на музику. Тож сьогодні ми пропонуємо вам ще й музичні твори поета. Під час проведення Всеукраїнської акції « .» пісню «Мухомори» заспівав ппереможець програми «Шанс» Олег Кінзов. Пропонуємо цей виступ вашій увазі.

(«Мухомори» кліп у виконанні О.Кінзова)

Слайд 38
Ведучий 3.3. Є в поета й твори про рослини.Послухаймо їх (Читають твори)

1. ЯБЛУКА

доня в садочку
яблук шукала
і поміж яблунь
за-я-блукала

червонощокі
зеленочубі…
де ж тут між ними
донечка люба?

яблунько-мамо
яблунько-тату
хочу і я тут
за-я-блукати!

світяться рясно
котяться ласо…
ось на долоні
доня знайшлася

Слайд 39
2. ВИШНІ

вишивала пташка вишні
де червоне – там і вище

де гаряче аж горить?
ду-уже високо вгорі!

ти мене не бійся пташко
та ж тобізовсім не важко
вишиватиунизу…
я ж і мамі принесу!

Слайд 40
3. ВИНОГРАД

розвиноградилось в саду
ажсонце – ґроно
до винограду я іду
усячервона

синіє золотиться сік –
вінпив мене би…
хай буде і мені і всім
а решту – небу!

Слайд 41
Ведучий 4.3.А от колискову на слова І.Андрусяка ми спробуємо виконати разом з Тонею Матвієнко.
(Дівчата починають співати, а завершує запис пісні у виконанні Тоні Матвієнко).

Слайд 42
Ведучий 3.4. Ми продовжуємо разом з вами здійматися сходинками творчості і ось уже дісталися четвертої. Ми хочемо відкрити вам й іншу грань творчості Івана Андрусяка – філософську. За висловом М.Слабошпицького, андрусяк – письменник універсальний і напрочуд якісний лірик.

Ведучий 4.4.А Олег Соловей зазначав, що ніщо в ліриці письменника не зявляється з нічого; це поліфонічна й самодостатня картина світу, яку втримує добрий Бог у надійних своїх долонях. Побачити й осмислити цей світ через образи трав, дерев і птахів – це ознака направду лагідного й трепетного авторського світу, що його творить письменник буквально з повітря, - зі своїх відчуттів та неповторного індивідуального дотикудо всесвіту й усього сущого в ньому.

Ведучий 3.5.Пропонуємо вам насолодитися поезіями з «Книги трав, дерев і птахів»
(Учні 10 класу виконують поезії)
Слайд 43
1. отак і твориться цей світ —
з дощу забутого над містом
із болю у гілках безлистих
із усмішок яким не слід
тривати довше ніж вода
стікає з ринви і шукає
якщо не виходу то краю
де помирає — і зліта…
куди, кудилетить вода?
…я знаю тільки те що знаю —
аВін не всімвідповіда…

Слайд 44

2. цеісторіяснігущомав би нападати
але падав не він а йоговідображення
не природа сама — тількимузикабажана
так іконувитворюєвідблисклампади
а нічнийпосередникхібаусміхнеться
загорнувшись у крила — чи в образикрил ...
тиша просто мовчить — а виблискує пил
тількивін і окреслюєконтурисерця

Слайд 45

3. Вониприходять – макові як діти –
і голосностають коло вікна.
В Господніхяслахдихає струна –
така тоненька і такатендітна.

Вилунюєш по звуку навпрошки,
і снігрипить басами вузлуватими.
Так сходяться до місяцязірки –
колядуватимуть.
Слайд 46
4. і ці сніги шляхетного покрою –
тонка й сипуча Божа благодать –
війнуть подолом і прошурхотять
грайливо й тепло слідом за тобою,
і брунька продиха́тиме кору,
іще тонку, іще не задубілу –
так перше слово, ніби перше тіло,
живцем перелетіло на вітру,
і солодко торкнуло білоту́ –
не видихай – вона, тонка як небо,
стікає з тебе, витікає з тебе,
виказуючи бруньку золоту

Слайд 47
5. мій Боже лиши мені тишу
такою як є
нехай вона тишею зветься
такою як тиша
нехай вона зветься словами
які означають себе
мовою яка просто мова
і нічого більше

бо мові направду достатньо бути собою
дихати цим повітрям сміятися сміхом який
звучить
який просто звучить і нічого більше
такий як сміх
такий як є

мій Боже лиши мені просто тишу
просто мову просто світ
який сміється

Слайд 48
6. не знаю де ми але десь ми є
можливонавітьзовсім недалеко
ось тількисонцезі́йде з-за смереки
і викаже пристанище своє

або не зі́йде – зринекрадькома
мигнетихцем не виказавши броду
про те щоврештімаємнасолоду
побути там де нас уже нема

БЛОК ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ

Слайд 49
7. ці вірші, що давно вже не писалися,
такі тверді, немовби покрізь них
саме життя сочилося – і сміх
весь застигав у неприступних залозах.

йому без сміху майже все одно –
давно пересміялося воно
і стало інше, бездоганно інше.

та що мені робити з цим – скажи, –
щоб якось обзивалися з душі
ці безнадійні, ці затвердлі вірші?..

Слайд 50
8. …а звідки ми вийшли –
ні слова про те –
бо звідти виходить звір
і нитку слідів
плете-не-плете
між наших колишніх нір

і міри нема з його вороття
коли вороття нема –
сорока рятує тобі життя
сорока ж і відніма

бо доки не йде –
і день не іде
і голову пустиш з рук
...а звідки ми вийшли
– ні звуку про те
бо тиша іде на звук

Слайд 51
9. приходили назватися людьми
а ми стояли збоку і чекали
хто́́ будемо сьогодні — чи руками
торкнемося чи ляжемо кістьми
і сніг стояв між нами мовби сам
не свій не їхній навіть не лапатий —
він просто перший знав куди тікати:
спочатку в землю — далі в небеса
Слайд 52
10. усе що статися повинно –
сохата яблуня в снігах
загусле небо мов повидло
усмоктаний у нього птах –

усе вже сталося
і нині
хіба що бережися сам
крізь шибу непритомно синю
дивитися на небеса
Слайд 53
11. цезвільнення – і Тийогозвели.
навсмак слова, народжені з початого.
є книга трав, що рястом запечатана, –
їїрозтулятьтеплі губи слив.

по небу ближче до ТвогоІм’я –
назвати Сина кожна птаха проситься.
промовлю: квітка, чую: мирроносиця,
нічого не промовлю: течія.

дозволь назвати: кетяги, траву,
ґердани, мислі, висі, озаріння,
печаль незмивнуабо пращу тлінну…
як не назву – а все Тебе назву…

Слайд 54
Ведучий 4.5. Ми навіть і не здогадувалися, що Іван Андрусяк займається ще й поетичними перекладами. Виявляється, на рахунку письменника чимало перекладів з англйської. Зокрема йому припали до смаку поезії Томаса Еліота. Так вийшла книга перекладів «Котознавство від старого опосума».

Ведучий 3.6. Більше того, в Америці за цим твором Еліота поставлено мюзікл «Кицьки», який здобув всесвітню славу. Пропонуємо вам подивитися фрагмент з нього й послухати декілька творів й переклади до них.
(Учні виконують поезії, перекладають їх).
Учитель. Ну от і перегорнута остання сторінка. Сподіваємося, ви не нудьгували. Дякуємо за увагу й пропонуємо завершити наше засідання гімном «Замружив знову очі тихий вечір» Виконується гімн.
Ведучі.До нових зустрічей у клубі «Біла лілея».

Джерело: http://avtographschool16.blogspot.com
Категорія: м.Бердянськ | Додав: avtographberd (06.04.2016)
Переглядів: 113 | Рейтинг: 2.0/5
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
 
 

Вхід на сайт

Пошук

Архів записів


Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • ІнтерБрама
  • Кафедра менеджменту
  • Портал інклюзивної освіти
  • Інновації та інноватика

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

     

    Copyright MyCorp © 2016
    Безкоштовний хостинг uCoz