Використання ігрових технологій на заняттях хореографії з дітьми дошкільного віку
Актуальність та перспективність теми досвіду
"...діти повинні жити в світі краси,
гри, казки, музики, фантазії, творчості!"
В. Сухомлинський
Хореографія - один з найяскравіших та емоційних видів мистецтва, що дарує радість як виконавцям так і глядачам, залучає дітей до художньої творчості, сприяє їх морально-естетичному вихованню.
Цей вид мистецтва люблять більшість дітей: їм подобається рухатись під ритмічну танцювальну музику, що будить їх фантазію, захоплює.
Танець та музика взаємопов'язані один з одним: музика є душею танцю, вона створює творчий настрій, емоційну сферу, координацію, музикальність та артистичність, впливає на руховий апарат, розвиває слухову, зорову, моторну (м'язову) пам'ять, розвиває естетичний смак. Чим раніше дитина почне слухати музику та супроводжувати її ритмічними рухами, тим активніше почнеться розвиток усіх сенсорних каналів.
Залучення дітей до хореографії йде різними шляхами, починаючи з доступних за віком цікавих вправ, музичних ігр, етюдів, танців, хороводів, що допомагають малюку зрозуміти та полюбити мистецтво хореографії.
Заняття з дітьми 5 - 6 річного віку бажано проводити в ігровій формі, яка є домінантною формою організації занять для дітей цього віку.
Гра - це активна діяльність, спрямована на виконання музично-ритмічних завдань, вона викликає у дітей веселий, бадьорий настрій, впливає на активність процесу розвитку рухів, формує музичні здібності, сприяє розвитку дитячої творчої ініціативи.
Гра вводить дитину в життя, в спілкування з оточуючими, з природою, сприяє придбанню знань. Вона завжди має певну мету.
В музично-ритмічних іграх метою є розвиток інтелекту, почуття ритму і такту, пам'яті, музичного слуху, самої творчої діяльності дитини. Ігри сприяють швидкому запам'ятовуванню вивченого матеріалу, інтенсивності вивчення, позбавлення від комплексів.
Ритмічні ігри, найтіснішим чином пов'язані з моторикою, м'язовою реактивністю людини, тому треба навчити дитину фізично відчувати ритм. Нервова система, як і мускулатура, піддається розвитку, тому людина, що володіє почуттям ритму, буде краще грати, співати, танцювати і т.і. Виховується у дітей почуття ритму, підвищується раціональна організованість рухів, їх працездатність, розвивається дихання.
Теоретичне обґрунтування
Роль гри в суспільстві завжди змінювалась, але вона завжди була чинником розвитку культури.
Джерела використання музики і руху з метою виховання та розвитку дитини сягають давньогрецької системи "мусічної освіти", тобто на основі сукупності мистецтв (Аристотель, Платон, Сократ). Сімейні та суспільні традиції залучати малят до гри, хороводу, до забави з піснею, заохочувати вільний танець дітей властиві педагогічним системам багатьох народів, тому що музичний рух відповідає потребам і можливостям дитини.
В.М. Верховинець, український композитор, хормейстер, хореограф, етнограф і педагог, розглядав народні ігри зі співом, хороводи, танцювальні рухи як необхідну діяльність для дитини. На його думку, гра є "найвідповіднішою формою руху" для дітей засобом виховання почуттів і волі, чемного поводження. У грі розвивається розум, пам'ять, уява дітей, виховуються дружні взаємини, "виникає потреба співробітництва" з дорослим. Користь гри для дітей визначається її ритмічними виконанням, можливістю фантазувати у рухах. У розробках В.М. Верховинця йдеться мова "про пристосування гри до дитячого віку", "маючи на увазі дитячу психіку". Автор радить повторне використання гри у зміненому вигляді [2].
Отже, цінність доробку В.М. Верховинця полягає в урахуванні природних потреб дитини у грі, русі, ритмі; визначенні виховної значущості гри для дитини; виявленні рухової, ритмічної, творчої користі ігор.
Ф. Фребель вважав, що дитяча гра - "дзеркало життя" і "вільний прояв внутрішнього світу. Гра - місток від внутрішнього світу до природи". Природа представлялась Фребелю у вигляді єдиної та різноманітної сфери [12].
В кінці 60-х років психологи та педагоги (О.В. Запорожець, Н.П. Усова, Н.О. Ветлугіна) розробили проблеми сенсорного виховання в процесі різних видів дитячої діяльності. Був знайдений вірний підхід до розробки гри, розкриті основні її завдання.
З погляду Н.О. Ветлугіної, педагогічна цінність музичних ігор очевидна. Стверджуючи, що основа музично-ритмічного виховання збагачує розвиток дитини [3].
Л.М. Коган вважає, що ігри, танці розвивають творчі здібності дітей. Ряд авторів вказують на те, що "дитяча рухлива творчість виявляється у створенні образу, в грі, імпровізації рухів під музику" та "найлегше діти творять під танцювальну музику"[7].
Старший дошкільний вік характеризується в психолого-педагогічній літературі, як сенситивний період в вихованні та розвитку дитини, коли відбувається найбільш інтенсивний психологічний та фізичний розвиток дітей.
Психологи (Л. Виготський, О. Запорожець, К. Ушинський, Д. Ельконін та ін.) досліджуючи розвиток психічних процесів в онтогенезі, визначили, що старший дошкільний вік є переломним в становленні психіки дитини. Саме в цей період у дітей зростає сила та рухливість нервових процесів. Системи умовних зв'язків, сформовані в цьому віці, відрізняються значною стійкістю та зберігаються на протязі подальшого життя. Вдосконалюється діяльність різних органів почуттів, друга сигнальна система стає ведучою в регуляції дитячої поведінки, що сприяє розвитку самостійності дітей у всіх видах діяльності, в тому числі і танцювальної. Відбуваються суттєві зміни в когнітивній сфері. Сприйняття узгоджується з практичними діями і стає більш цілеспрямованим, уявлення про предмети, явищах розширюється та поглиблюється відповідно до загальноприйнятих еталонів, що сприяє осмисленню дітьми семантики різних назв, зокрема, з області мистецтва.
Особливе значення в розвитку дітей набувають різні види пам'яті. Так, удосконалення рухової пам'яті сприяє формуванню різноманітних навиків, що передбачає своєчасне та доступне засвоєння дітьми варіантів рухів, в тому числі і танцювальних. Розвиток словесно-логічної (смислової) пам'яті дає дитині можливість запам'ятовувати зміст, опираючись на смислові (логічні) зв'язки, які виступають перед ним в конкретній формі.
В старшому дошкільному віці у дітей розвивається довільна уява, яка підкріплюється інтересом не тільки до самої діяльності, її процесу, але й до результату. Старші дошкільники можуть орієнтуватись в майбутніх діях, що сприяє формуванню у них усвідомленого відношення до діяльності (П. Гальпєрін, Ф. Гоноболін та ін.).
Фізіологічно закономірним для зросту та фізичного розвитку дитини є зміни пропорцій тіла, розвиток кістково-м‘язової системи та рухових функцій (Е.Вільчковський).Старший дошкільний вік вважається періодом "витягування", активного зросту рук та ніг, змін в співвідношенні між тулубом, головою, кінцівками, що приближує пропорції тіла дитини до дорослої людини. Продовжується окостеніння скелета, формується осанка, інтенсивно розвиваються м'язи. Це є однією з важливіших передумов до танцювальної діяльності (О. Мартиненко, А. Шевчук та ін.).
На думку вчених, розвиток рухів в дошкільному віці переважає над розвитком всіх інших функцій. Рівень розвитку рухів дитини та їх характер накладає вагомий відбиток на особистість в цілому. Так, прояв емоцій під час виконання рухів, на думку О.Запорожця, створює сприятливі умови для становлення особистості. "Рух та почуття, які викликаються ними, представляють для дитини велику цінність самі по собі та виступають для нього...безперервним джерелом радості" [6].
Експериментальні дослідження Е. Вільчковського свідчать про те, що старший дошкільний вік є "найбільш сприятливим для швидкого оволодіння дітьми різноманітними рухливими діями", тому він рекомендує "максимально використовувати його для збагачення дітей різними формами рухливої діяльності", зокрема, звертає увагу на ефективність поєднання рухів з музикою [ 4, с.20].
У мистецтві танцю гра, на думку І. Хейзінга, присутня в більшій мірі "...про який би народ чи епоху не йшлося, - пише він, завжди можна сказати в самому повному розумінні слова, що танець є сама гра, більше того, являє собою одну із самих чистих і досконалих форм гри!.
Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами, а також викликає інтерес до занять. Враховуючи, що основним видом діяльності дитини є гра, весь матеріал подається дітям через образ, характер.
Технологія діяльності досвіду автора
В ансамбль «Сонечко» приводять дітей на заняття хореографією з 5 – 6 років. Перед усім, це бажання батьків, щоб їх дитина танцювала. Моє завдання, як педагога зробити так, щоб в подальшому житті заняття хореографією стали для дитини важливою часткою її життя. Кожен педагог знає, що зацікавлена дитина займається краще. Інтерес грає важливу роль в формуванні позитивної мотивації до любої, в тому числі до навчальної діяльності.
Людина включається в діяльність тільки при прояві мотиву.
Мотив – це спонукальна причина, привід до якої-небудь дії ( словник під ред. С.І. Ожегова).
Він може носити короткочасний характер або стабільний. Моє завдання сформувати у дітей, стабільну мотивацію до занять хореографією. Я сама відчуваю цікавість до своєї діяльності та об’єктивно відношусь до успіхів та невдач учнів.
На формування позитивної, стійкої мотивації до навчальної діяльності впливають наступні педагогічні фактори:
- зміст навчального матеріалу;
- організація навчальної діяльності;
- стиль педагогічної діяльності;
- порівняння сьогоденних результатів дитини з попередніми.
Інтереси, бажання, наміри, завдання та мета відіграють важливу роль в системі мотиваційних факторів. У формуванні мотивації до занять хореографією, безумовно, особо значущим є інтерес.
Особливо сприятливо діють на дітей особисті успіхи, які укріпляють їх віру у свої сили та можливості. Для досягнення ситуації успіху, як найефективнішого стимулу формування мотивації, продумую структуру та тип заняття.
На мій погляд більш змістовним і ефективним є комбіноване заняття, що поєднує в собі завдання інших типів заняття (тренінгові, корекційно-профілактичні, музично-ритмічні, творчі, комбіновані) та забезпечує багатогранний педагогічний вплив на дітей дошкільного віку.
Всі хореографічні заняття з дітьми дошкільного віку, бажано проводити в сюжетній або ігровій формі. Добираючи сюжет, слід ураховувати рівень знань та коло інтересів дітей. Джерелами сюжетних занять можуть бути: мультфільми, дитячі кінофільми, дитяча література (вірші, казки); навколишній світ (побутова, трудова, ігрова діяльність; явища природи). На їх основі можна проводити різноманітні форми хореографічних занять: заняття-подорож, заняття-казка, заняття-змагання, заняття-концерт. Такі форми захоплюють дітей, підвищують їхню активність, стимулюють творчу уяву.
На заняттях з дітьми 5- 7 річного віку, я використовую різні ігри, масові танці, вправи зі співом (підговірки). Всі ці прийоми допомагають дітям з інтересом займатися та виконувати танцювальні рухи.
Підговірки - це малий фольклорний жанр, в якому у формі вірша розкривається техніка виконання танцювального руху, його руху. Використання підговірок сприяє засвоєнню танцювальних рухів. Любий танець складається з логічного ланцюжка танцювальних рухів та їх елементів. Красиве виконання танцю, самовираження кожної дитини в ньому залежить від якості засвоєння та виконання того чи іншого танцювального руху окремо. Підговірки зручний матеріал для рішення цього завдання. Вони образні, музичні, ритмічні. При виконанні одного танцювального етюду з підговіркою у дитини працюють різні групи м'язів та відпрацювання різні танцювальні рухи.
(Підговірки див. додаток №1)
Важливе значення на хореографічному занятті має музичний супровід, який повинен відповідати віку дітей, бути доступним до сприйняття, чітко передавати характер рухів, ритм та темп.
Отже, під час організації та проведенні хореографічних занять з дітьми дошкільного віку, педагогу слід дотримуватись наступних методичних вимог:
1. Визначення навчальних, виховних, розвивальних завдань.
2. Відповідність змісту заняття його тематиці, меті й завданням.
3. Використання різнохарактерного музичного матеріалу.
4. Зміна видів діяльності, місця розташування дітей, дозування навантаження.
5. Використання різноманітних методів і прийомів, що стимулюють рухову, розумову, творчу активність дітей.
6. Створення цікавої ігрової атмосфери, що сприяє підвищенню інтересу до заняття.
7. Підведення підсумків заняття з аналізом діяльності дітей.
Висновки
Результати аналізу теоретичних джерел, в яких розглядаються основні закономірності психічного, фізичного, особистісного та музично-рухового розвитку дітей 5-6 років, дозволяє зробити висновок: діти в цьому віці готові до танцювальної діяльності та здатні проявляти творчу активність в грі.
Отже, гра є основним видом дитячої діяльності та має велике значення для становлення індивідуальності та формування дитячого колективу. В іграх дитина стає членом колективу, вчиться оцінювати свої дії та вчинки.
Гра прищеплює навички ефективного спілкування, розвиває увагу, вчить правильно виражати свої думки, розвивати мовлення.
Правильно використовуючи ігри можна багато досягнути у вихованні дітей. Дитина моделює в грі свої відносини з навколишнім світом, програє різні ситуації - в одних вона лідирує, в інших підпорядковується, в третіх, здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими. Проведення занять в ігровій формі утримує інтерес вихованців і включає їх в активну роботу.
Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами, а також викликає інтерес до занять.
Тому, треба зробити ігровий метод навчання органічним компонентом заняття, засобом досягнення поставленої мети.
Рухливі ігри різної направленості є ефективним засобом комплексного розвитку танцювальних якостей у дітей дошкільного віку.
Ігровий метод в роботі з дошкільнятами можна використовувати на любих заняттях. Тому гра завжди була та остається традиційним засобом педагогіки. А значить, і заняття з хореографії при певній фантазії керівника, також може стати цікавою грою.
Використана література:
1. Базова програма розчитку дитини "Я у світі"Методичні рекомендації до програми "Я у світі" Дитина в дошкільні роки Освітня програма"Дитина в дошкільні роки", наук. кер. проф. Крутій К.Л. (лист МОН про надання грифа "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України" від 08.12. 2010 № 1/11-11178).
2. Верховинець В.М. Весняночка: Методичні пояснення до дитячих ігор зі співом для дітей дошкільного віку і для солодших дітей трудової школи. - К.: Держвид. України, 1925. - 90с.
3. Ветлугіна Н.А. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. - 1978.
4. Вільчковський Е.С. Рух і музика: ігри під музику для дітей старшої групи та підготовчої до школи груп дитячого садка. - К.: Музична Україна, 1988. - 39с.
5. Виготський Л.С. Уявлення і творчість в дитячому віці. М., - 1967.
6. Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. - М.: Институт практической психологии, 1996. - С. 84-86.
7. Коган Л.М. Музичне виховання в дитячому садку. - К.: Рад. школа, 1939. - 102с.
8. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку /Наук. кер. автор. колективу З.П.Плохій. - Вид. друге. - К.:Педагогічна думка, 1999. - 286с.
9. Мартиненко О.В. Методика хореографічної роботи з дітьми старшого дошкільного віку: [навч. посіб.] / Олена Мартиненко. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2009. - 156с.
10. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю.Шведовой. - 20-е изд., стереотип.М.: Рус.яз., 1988. - 750с.
11. Основы психического развития детей 6-7 летнего возраста /Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера: Монография. - М.: Педагогика, 1988. - 136с.
12. Фребель Ф. Подвижныеигры, какцелое, выводимоеизжизниребенка и наклонностиего к игре // Педагогические сочинения / Перевод с нем. - Т.2 - Детский сад. - Гл. XVII - М.:Книгоизд. К.И. Тихомирова, 1913. - С. 423-510.
13. Шевчук А.С. Розвиток дітей дошкільного віку в музично-руховій діяльності. Забави, ігри, хороводи, танці: Методичний посібник. - К.: Навч. посібники, 1997. - 115с.
