Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства із застосуванням методів інтерактивного навчання
Сьогодні вся система освіти перебуває у стані реформування, що обумовлено переходом до високо технологічного інформаційного суспільства та утвердження незалежності і розбудови української державності. Все це потребує нових підходів до освіти в цілому, а саме: оновлення її змісту, пошуку нових форм, методів навчання та виховання. Стверджувати ж нові форми життя буде покоління, яке здобуває освіту і проходить соціалізацію в умовах національної школи. Мова йде про особистість, спроможну творити державність за нових історичних умов. У нормативних документах (Закон України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепція національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ столітті) наголошується, що одним з найважливіших завдань освіти є виховання нового громадянина, національно-свідомої, соціально активної, професійно-компетентної особистості. Право – це важливе досягнення людської цивілізації, що виникло, ще за часів сивої давнини і протягом тривалого часу впливало на життя суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Сьогодні без правових знань неможливе гідне життя. Адже відвідування школи, користування житлом, купівля речей, трудова, культурна діяльність – це різні форми участі особи в правовідносинах, що регулюються, встановлюються державою, правилами поведінки нормами права. Щоб у майбутньому діти могли протистояти злу, насильству, несправедливості, стали справжніми громадянами демократичного суспільства, ми повинні максимум уваги приділити формуванню правової культури. Тому одним із найважливіших завдань шкільного предмету правознавство (практичний курс) є підготовка учнів до життя, вироблення навичок правомірної поведінки, пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій відповідно до норм права. Для цього необхідно максимально наблизити уроки правознавства до життя, спонукати дітей бути активними учасниками подій, а не просто спостерігачами. Завдання вчителя, на мою думку, полягає в тому, щоб особистий розвиток відбувався у відносному зв’язку минулого, теперішнього та майбутнього «Я», який є не лише рухом у часі життя, а й поштовхом до розвитку нових якостей особистості. Нові якості набуваються під час пізнавального процесу, який, у свою чергу, є складовою частиною будь-якої людської діяльності. Пізнавальні процеси на уроках з правознавства дають можливість учневі визначити мету, плани, зміст діяльності, обіграти хід цієї діяльності, свої дії, поведінку, передбачити результати своїх дій та керувати ними. Рівень розвитку психічних процесів до яких відносяться сприймання, пам'ять, мислення, уява впливає на процес навчання та його ефективність. Існують різні методи активізації пізнавальних процесів.
МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УВАГА. Щоб організувати увагу учнів на уроці правознавства, потрібно вміти поставити завдання перед учнями і так його мотивувати, щоб воно було сприйнято ними. Неуважність учнів – предмет особливої турботи і водночас нарікань з боку учителів. Адже неуважність – одна із найпошириних причин низької успішності. ПАМ'ЯТЬ. Пам'ять значно поширює пізнавальні можливості учня, створюючи тим самим можливість безперервного навчання. Для тренування пам’яті на уроках правознавства пропонуються такі види роботи з поняттями або термінами: дібрати до терміна слова, що починаються з тієї ж букви; дібрати слова аналогічні за змістом; дібрати слова близькі за змістом. Це потрібно для того, щоб пам'ять зуміла утримати відповідний матеріал складний за інтелектуальним сприйняттям. Необхідно також взяти до уваги той факт, що успіх діяльності пам’яті залежить від інтересів та нахилів учнів. Те, що цікаво, завжди краще засвоюється. Цим можна пояснити той факт, що учень не може запам’ятати сухий програмовий матеріал, але він легко запам’ятовує марки автомобілів, імена артистів, тобто те, що становить для нього інтерес. Тому такий предмет, як правознавство, складний за змістом, насичений термінами, поняттями, необхідно доповнювати схемами, наочністю, розглядом конфліктних ситуацій, обговоренням статей, рольовою грою. Високій продуктивності мимовільного запам’ятовування сприяє проблемне навчання. Але не можна забувати, що найуспішніша реалізація неможлива без довільного запам’ятовування. Це стосується насамперед закріплення в памяті фактологічного матеріалу в умовах обмеженого часу. Процес такого запам’ятовування складається з трьох моментів: налаштованість учнів на максимальну активізацію; безперервний зв'язок нової інформації з тими знаннями, що були раніше; зв'язок із особистим життєвим досвідом. Учнів класу умовно можна поділити на тих у кого краще розвинена зорова, або слухова пам'ять чи змішаний тип. Учні, якім притаманна зорова пам'ять, найкраще запам’ятовують матеріал у схемах, таблицях. Такі учні швидко закріплюють у своїй пам’яті зовнішній вигляд різноманітних об’єктів і під час відповіді ніби прочитують окремі фрагменти тексту. Учні, які мають слухову пам'ять, найкраще запам’ятовують лекційний матеріал, пояснення вчителя, прочитаний у голос текст підручника. Що ж стосується змішаного типу пам’яті, то ним володіють учні, які з однаковим успіхом запам’ятовують і відтворюють інформацію сприйняту через зір або слух. Їхня відмінна риса – це чуттєва конкретність. Після пояснення нового матеріалу, на етапі закріплення, учні із зоровим типом пам’яті використовують тексти підручника, учні ж які мають добре розвинену слухову пам'ять, виконують завдання, в якому потрібно заповнити пропущений текст. Для профілактики пам’яті рекомендується використовувати повторення. Його потрібно проводити не одразу, а через певний інтервал, який залежить від визначеного місця і часу повторення.
МИСЛЕННЯ. Мислення як процес відбувається завдяки розумовим операціям, до яких відноситься аналіз та синтез. Аналіз дозволяє розділити предмети та явища на складові частини, що часто зустрічається на уроках правознавства. Під час вивчення теми про «Систему права» учні визначають її складові: система права – галузь права – норма права. Прямо протилежним аналізові є синтез – об’єднання частин або властивостей в єдине ціле. Під час вивчення теми «Що таке Конституція» учні встановлюють такий ланцюжок: стаття – розділ – Конституція. Синтезуючи матеріал учні можуть перейти від простого викладання матеріалу, до його перетворення, тобто замість розширеного тексту параграфа створюють план або тези. Як показала практика школярі глибше сприймають сутність деяких ознак або явищ, порівнюючи їх. Наприклад, при вивченні теми «Правопорушення та юридична відповідальність» учні порівнюють правомірну поведінку і правопорушення, швидше знаходять відмінне, ніж спільне. Це пояснюється тим, що спільне можна визначити, як правило, шляхом логічного мислення. Чим більше на уроці правознавства розглядається конкретних ситуацій та випадків, тим глибше іде засвоєння. Якщо учень може навести приклади з життя, то це вже показник розуміння певних закономірностей. Мислення, як специфічний процес виникає лише тоді, коли учень для досягнення мети здійснює пошукову діяльність. Найяскравіше пошукова діяльність проявляється при розв’язанні юридичних задач. Об’єктом мислення може бути будь-яка задача, причому навіть одна і та сама, але за умови, що в ній будуть змінюватися складність і способи розв’язання. Результат покращоється, коли діти самі звертаються з питаням, пояснити ту чи іншу життєву ситуацію з точки зору Закону. ЧИТАННЯ. Читання тексту також відноситься до розумової діяльності. На перший погляд, читання тексту підручника здається простим процесом. Але насправді це складний аналіз елементів тексту, уявлення, пам’яті, почуттів та інших психічних процесів. Вважається, що ті учні, які швидко читають, мають кращі знання. Підручник з правознавства для учнів 9 класу, як і інші навчальні посібники, спрямовує розумову діяльність школярів на розуміння, організацію інформації, яка впливає на розширення знань учнів. Розуміння тексту залежить від психологічного розвитку кожного учня. Інтерпретація може здійснюватися у різних людей в різних формах, тож кожен з них виділяє в тексті різний зміст. Деякі учні швидко пробігаючи очима рядки паралельно уявляють собі деякі процеси. Вони намагаються вирвати з тексту якісь опорні слова. Інші учні намагаються зрозуміти в ході читання наукове пояснення термінів і процесів. Але більшість перечитують текст декілька разів, перш ніж можуть його зрозуміти. З вище сказаного робимо висновок, що розуміння тексту є складною діяльністю, якої можна і треба спеціально навчати. Працюючи з текстом підручника, учні зустрічаються з юридичними термінами і поняттями. Тому важливо, щоб під час читання у свідомості учнів відбувалися розумові операції, тому що в деяких дітей спостерігаються пасивне мислення. Читаючи параграф учень сподівається на те, що матеріал сам дійде до розуму та пам’яті і, дочитавши текст або абзац до кінця, не рідко дитина забуває те, про що йшлося на початку. Учні бояться мислити під час читання, зустрічаючи в тексті нові терміни, не помічають їх або вимагають більш зрозумілого пояснення. Для того, щоб покращити загальне орієнтування в тексті пропонується структуризація матеріалу, складання простого плану, тезового, складного. УВАГА. Уява – створення нових образів, пізнавальний процес пов'язаний із мисленням. Не рідко на уроках правознавства розв’язуючи конфліктні ситуації, ми уявляємо себе на місці злочинця, потерпілого, прокурора, тощо. В процесі взаємодії із світом учням треба не тільки сприймати, запам’ятовувати цей світ, але й створювати те, із чим він безпосередньо не вступає у взаємодію, уявляти факти, явища, сучасником яких він ніколи не був і не можу бути. Щоб розв’язати ту чи іншу ситуацію, створену для кращого розуміння матеріалу, учням потрібно не лише зрозуміти зміст, а й створити адекватний образ. Для закріплення матеріалу, що вивчається, учням пропонується скласти просту правознавчу задачу, наступний етап, реалізація більш незвичайної ситуації, складнішої за попередню. Одним з прийомів уяви є акцентування, яке підкреслює ті чи інші риси. Це відбувається на основі виділення певних особливостей. Наприклад, вивчаючи тему «Трудовий договір» розглядаємо питання: «порядок звільнення з роботи». Учням пропонується акцентувати свою увагу на порядку звільнення неповнолітніх, вагітних, під час закриття підприємства. ПОЧУТТЯ. Почуття відіграють важливу роль в діяльності і поведінці людини. Почуттями можна назвати усі відображення у свідомості людини її ставлення до дійсності, які виникають при появі, задоволенні або не задоволенні потреб. Наприклад, при вивченні теми «Що таке злочин» не можна обійти увагою зв'язок поведінки та почуттів. Почуття виконують регуляторну функцію, яка значною мірою визначає поведінку людини. На уроках правознавства нас більше цікавить вираження почуттів у діях та вчинках. Потрібно намагатися вчити учнів, що в результаті навчання, залежно від соціальних умов життя, виховання, вони повинні вміти виражати свої почуття, регулювати їх. Потрібно порушити проблему, чому і які почуття впливають на поведінку людини, як вони призводять до правопорушення або карної бездіяльності. Пояснюючи терміни «крайня необхідність», «самооборона» можна використати вияв зовнішньої поведінки – стрес. В такому стані і злочинець, і потерпілий можуть неправильно сприймати інформацію, не розуміти того, що відбувається. Часто до конфліктів та правопорушень призводять емоційні хвилювання, які викликані особливим подразником – станом афекту – поведінка не контролюється, звужується свідомість, людина не пам’ятає себе. Але іноді афект стимулює миттєві рішення. Наприклад, водій автобуса в якому відмовили гальма, рятуючи життя пасажирів, направив машину на кіоск і розтрощив його. Пасажири отримали легкі ушкодження, але ніхто не загинув. ВОЛЯ. Людина не лише пізнає навколишній світ, а й певною мірою впливає на нього, змінює світ відповідно до своїх потреб, долає різні труднощі для досягнення мети. Все це – воля. При аналізі ситуацій на уроках правознавства, розглядаючи вчинки різних людей, учні намагаються дослідити, за яких обставин формувалася воля даної людини, яким було її оточення, суспільно-історичні умови, місце цієї особи у суспільстві. В учнів необхідно виховувати моральну волю, спрямовану на досягнення цілей, які будуються на гуманності, обов’язку, а також навчити школярів долати труднощі, які виникають, шляхом стимуляції своєї активності, невикористовуючи, як засіб стимуляції, алкоголь і наркотики. Адже більшість правопорушень, які здійснюють неповнолітні, відбуваються у стані алкогольного і наркотичного сп’яніння. Дисциплінованість є ознакою волі. Правопорядок у суспільстві починається із дисципліни кожного. Якщо учні свідомо і добровільно виконують правила встановлені у колективі, дотримуються дисципліни у несприятливих ситуаціях, то і в майбутньому зможуть підпорядковувати свою поведінку загальноприйнятим нормам. Але найкращим показником ефективності виховання та формування волі школяра є самовиховання. Самовихованню сприяє сучасний підхід до шкільної освіти, який базується на індивідуалізації та диференціації навчання. Щоб досягти головних цілей курсу «Правознавство (практичний курс)» використовуються в навчально-виховному процесі інтерактивні методи роботи, які сприяють кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу, розвивають їх творче мислення, формують навички дій у найтиповіших ситуаціях, розвивають аналітичне мислення в учнів, значно активізують їхню роботу на уроці, виробляють вміння застосовувати здобуті знання на практиці, давати правову оцінку різним суспільним відносинам.
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ. В основу навчального процесу, в якому застосовують інтерактивні технології, закладено співробітництво і продуктивне спілкування, спрямоване на спільне розв’язання проблем, розвиток здатності визначити головне, ставити мету, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягти значущих результатів. Інтерактивність передбачає передусім діалог, під час якого здійснюється взаємодія учня та вчителя, можливо, опосередкована через програмно-апаратні засоби (комп’ютер), взаємодія учня й автора навчальної комп’ютерної програми. Іншою визначальною характеристикою інтерактивності процесу навчання є забезпечення можливості коригування змісту діяльності або її результатів як наслідок аналізу діалогу з учнем. Інтерактивне навчання – це такий вид навчально-пізнавальної діяльності, який реалізується у формі діалогу, з неперервним коригуванням змісту навчання за результатами аналізу діяльності суб’єкта навчання. За умов застосування інтерактивних методів навчання навчальний процес організовано так, що практично всіх учнів заохочено до процесу пізнання. Вони мають можливість розуміти, про що йде мова, здійснювати рефлексію особистої навчально-пізнавальної діяльності через оперативне визначення її результатів. Правила організації інтерактивного навчання: • до роботи мають бути залучені всі учні (тією чи іншою мірою); • активна участь у роботі має заохочуватись; • учні повинні самостійно розробляти й виконувати правила роботи в малих групах; • навчальна аудиторія має бути підготовлена до роботи в малих групах. Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів навчання, а саме: • аналіз конкретних ситуацій; • вступ до досліджуваної проблеми; • визначення завдання; • групова робота над ситуацією; • групова дискусія; • підсумкова бесіда. Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Учитель виступає лише як керівник розумової діяльності учнів, допомагає, спрямовує її, реалізує важливий принцип виховання: «Допоможи мені, щоб я зробив це сам». Метод інтерактивного навчання передбачає декілька принципів організації уроку: • Поділ класу на групи. Кожна група визначає лідера, який керує її роботою. • Проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає замислитись над матеріалом, з яким вони працюють. Для обговорення слід обирати проблему, яка важлива для сьогоднішнього життя і викликає певні позитивні емоції чи такі, що випливають безпосередньо з теми уроку. • Завдання в групі вибирають так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня залежно від їх зацікавлень, інтелектуальних можливостей, а також беручи до уваги їхні емоційні проблеми, «сильні» і «слабкі» сторони у спілкуванні. • Опора на теоретичні знання теми. Вона здійснюється за допомогою вступної бесіди, обговорення проблеми. • Створення на уроці невимушеної атмосфери співробітництва учнів і вчителя. • Поглиблення теоретичних знань. Формування умінь і навичок, розкриття здібностей учнів. Сьогодні, коли обсяг інформації зріс настільки, що є просто неможливим осягнення її однією людиною, дидактична функція вчителя полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Для того, щоб учні «свідомо дотримувалися правомірної громадянської поведінки, реалізовували і захищали свої права, виконували громадянські обов’язки», як це передбачено завданнями Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, учні матимуть можливість лише за умови набуття відповідного досвіду, нехай навіть в умовах змодельованої на уроці життєвої ситуації. Одним із таких дієвих методів, що може бути застосований вчителем на уроках правознавства є метод дилем. Як правило, цей метод використовують, щоб змоделювати ситуацію, в умовах якої людині доводиться робити моральний вибір. Суть методу полягає в тому, що учень повинен визначитися, як він чинитиме в тій чи іншій морально-правовій ситуації, за тих чи інших умов. У правильно сформульованій морально-правовій дилемі повинна описуватися реальна ситуація, в якій може опинитися кожен з учнів у майбутньому. Вчитель має бути готовим припинити вправу, якщо хід обговорення ситуації починає набирати антиправового чи антиморального характеру, і встановити разом з учнями, чому це сталося. Важливим є також, якщо обговорюється сама ситуація чи вибір, який зробили учні, а не вони самі. Більшість дилем можна розв’язати в кілька етапів: • Аналіз ситуації – Що трапилося? Чому? Хто може бути зацікавлений у вирішенні проблеми? Якої інформації бракує її учасникам? Де її можна отримати? • Пошук шляху вирішення проблеми – Які існують способи її розв’язання? У чому полягають переваги й недоліки кожного з варіантів? Які шанси і загрози вони містять? • Вибір способу вирішення – Яке розв’язання є найкращим з правової точки зору загальноприйнятих цінностей? Які труднощі можуть виникнути при обранні того чи іншого способу вирішення проблеми? Хто чи що може ускладнити або унеможливити вирішення проблеми? На кого можна покластися як на союзника? Для прикладу розглянемо морально-правову дилему: «Охрименко Віталій вирішує зробити сюрприз для своєї родини, на кошти, які він відкладає на свій рахунок у місцевому банку, здійснити поїздку на відпочинок до Ялти. Щомісяця Віталій отримує повідомлення з банку про розміри суми на його рахунку. Одного разу він побачив, що на рахунку грошей набагато більше, ніж повинно бути. Він звертається до банку, щоб повідомити про помилку. З банку приходить повідомлення, що не трапилось ніякої помилки. Віталій все ж не заспокоюється, він пише вдруге, відповідь та сама. В третє – з банку повідомляють – ми не припустилися жодної помилки. Після цього Віталій думає, що йому нема чого втрачати і витрачає всі гроші. Через деякий час працівники банку виявляють, що вони все ж таки припустилися помилки. І ті кошти, які вони помістили на рахунок Охрименка належать іншому клієнтові з таким самим прізвищем. Банк просить Віталія повернути гроші, але це не можливо, вони потрачені. Віталія звинувачують у крадіжці». Учитель пропонує визначити, чи винен Віталій у крадіжці, аргументувавши свій вибір. Якщо Охрименко не винен, то хто повинен відшкодувати збитки людині, що втратила гроші через помилку працівників банку? Якщо Віталій винен, то яке покарання він повинен понести? «Після суду, що тривав декілька днів, суд оголосив, що Віталій не винен. Спроби Віталія вказати службовцям банку на помилку, переконали суддю, що його наміри були чесними». Вправа завершується обговоренням питань: що б ви зробили на місці Віталія? Чому? До чиїх обов’язків входило виправлення помилки – Віталія чи банку? Чому? Чи потрапляли ви в подібну ситуацію? Наприклад, в магазині, коли вам давали на здачу грошей більше чим потрібно? Вирішення цієї дилеми дасть змогу учням зрозуміти важливість виконання своїх обов’язків перед суспільством і державою. Важливим елементом успішного засвоєння знань з правознавства є використання «мозкового штурму». Позитивними рисами цієї методики є порівняно невеликий час на проведення, можливість залучити до роботи значну кількість учнів, активізація пізнавальної діяльності класу в цілому. Наприклад, вивчаючи тему «Що таке власність» учні намагаються пояснити, як розуміють це поняття. Вчитель фіксує всі трактування на дошці. Розглядається економічний зміст повноважень, що входять в поняття власність – володіння, користування, розпорядження. Після обговорення всіх варіантів, запропонованих учнями, спільно з учителем виробляється оптимальний варіант. В результаті такого опрацювання, тлумачення будь-якого поняття краще запам’ятається. Важливим методичним прийомом на уроках з правознавства є організація роботи щодо аналізу певних юридичних ситуацій. Цей прийом за умови вмілого використання слугує ефективним і необхідним елементом методики навчання правознавства. Для того, щоб організувати спільну роботу з розв’язання юридичних задач потрібно виробити алгоритм дій. Алгоритм розв’язання юридичної задачі: І етап - визначення фактичних обставин, що мають юридичне значення. ІІ етап – визначення нормативно-правового акта, яким слід скористатися, і відповідної правової норми. ІІІ етап – характеризується зменшенням рівня допомоги вчителя, обмежується лише вказівкою на нормативно-правовий акт, а в подальшому необхідно намагатися перейти до самостійного розв’язання учнями пропонованих задач. Аналіз юридичних ситуацій можна проводити, як на етапі актуалізації знань і вмінь учнів, так і на закріпленні набутих знань. Можливе використання методики «малих груп». Роботу учнів з правовими документами, відносять до традиційних форм навчання, які і на сьогодні є не менш актуальними. Саме через аналіз та практичне застосування нормативно-правових актів учні можуть не лише здобувати знання, а й навчитися діяти згідно з нормами права у різноманітних життєвих ситуаціях. Великого значення на уроках права набуває самостійна робота учнів із першоджерелами з метою набуття певних знань, формування активної життєвої позиції. Для того аби забезпечити самостійну роботу з документами, слід дотримуватися таких умов: 1. Зацікавленість самого вчителя у підвищенні своєї методичної майстерності. Вміння пов’язувати теоретичні положення з фактичним матеріалом. 2. Вміння поєднувати теоретичний матеріал з вивченням джерел для розв’язання загальної проблеми, визначеної вчителем на початку вивчення теми або уроку. 3. Забезпечення учнів текстами документів, що вивчаються. 4. Систематичність у роботі. Під час коментованого читання документу учні можуть вести записи, виділяти невідомі поняття й терміни з тим, щоб в майбутньому знайти їхнє значення у словниках і виписати пояснення. Даний метод роботи дає свої позитивні результати при вивченні наступних тем: • «Правомірна поведінка»; • «Що таке Конституція»; • «Що таке права і свободи людини»; • «Що означає бути громадянином держави»; • «Право на освіту в Україні». Метод пізнавальних ігор. Ефективними методом організації навчальної діяльності на уроці є імітаційні або рольові ігри. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу: створюються стимули для вивчення предмету, виникає мотивація для підготовки до занять; емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закінчення занять тримати у пам'яті весь пройдений матеріал; рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті суспільства. Маючи перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати рольову гру на будь-яку тему курсу. Наприклад, у рольовій грі про "пограбунок" учні, виконуючи роль жертви, вчаться ситуативно відчувати, що значить бути жертвою злочину. Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, проте, як відомо, викладання історії й правознавства зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій. Наприклад, на уроках правознавства, після вивчання конституційного права можна провести рольову гру "Вибори до шкільного парламенту". Здебільшого на уроках використовується лише певні елементи імітаційного характеру, зокрема на уроках при вивчені тем «Цивільно-правові відносини», «Трудове право». Імітаційні ігри вимагають менше навчального часу, дозволяють проводити їх без попередньої позаурочної підготовки учнів і тому можуть бути використані на різних етапах навчального процесу. Із багатьох форм індивідуалізації можна виділити три основні: • Диференціація навчання; • Індивідуалізація навчального процесу в середині класу; • Вивчення навчального матеріалу в індивідуально-різноманітному темпі. Саме остання форма індивідуалізації дає широкі можливості для її впровадження в життя за допомогою комп’ютера. Працюючи за комп’ютером, учень сам визначає темп сприйняття інформації, або час на виконання якогось завдання. Є різноманітні види навчальної роботи за допомогою комп’ютера: • Розв’язання текстів; • Робота з електронною книгою; • Робота з ілюстративним матеріалом, схемами, таблицями; • Програмоване навчання. Програмоване навчання* - програма пізнавальної діяльності учнів, іншими словами, електронний посібник. При використанні інтерактивних методик важливим є звернення до думки учня як на етапі визначення мети уроку, так і під час підбиття підсумків уроку. Також дуже важливо знати, чи досягли учні очікуваних результатів уроку. Тому мета уроку повинна бути зрозумілою учням і посильною для досягнення. Одним із головних прийомів є фіксація мети, очікуваних результатів на дошці, щоб повернутися до неї наприкінці уроку й переконатися, що мета досягнута. При використанні інтерактивного навчання застосовується демократичний стиль управління учнівським колективом. Це, у свою чергу позначається на стосунках між учителем і учнем. Використання інтерактивних форм і прийомів дозволяє зробити уроки цікавими і творчими, підвищити коефіцієнт корисної дії учнів на уроці. Але водночас ця методика вимагає від учителя більшої віддачі, ширшого використання методичних новинок, що, у свою чергу, потребує напруження розумових і духовних сил. Традиційний урок провести легше, але результативність інтерактивного навчання доведена педагогічним досвідом більшості європейських країн. Це не значить, що закордоном не використовують комбіновані уроки, але вони складають лише маленьку частину від загальної кількості шкільних уроків. Хоча деякі науковці стверджують, що надмірне захоплення інтерактивною методикою (О.Д. Наровлянський) є досить небезпечним. Досягти успіху без комплексного використання як традиційних підходів до викладання правознавства, так і інноваційних неможливо. Тільки вчитель вирішує, як йому вчити дітей у новому тисячолітті. Попереду в кожного вчителя-правознавця є можливість виробити власну позицію, правильність якої можна перевірити у своїй щоденній роботі. Адже діяльність педагога передбачає прагнення виховати своїх учнів гідними громадянами незалежної демократичної України, сприяти опануванню ними досягнень світової і вітчизняної правової культури, навчити їх різними юридичними засобами захищати загальновизнані суспільні цінності і свої власні конституційні права.
Вчитель живе доти, доки вчиться. Щойно він перестає вчитися – в ньому вмирає вчитель. Схиляю голову перед Вашою наполегливістю, бажанням пізнати більше. Змістовна, пізнавальна, цікава і повчальна робота. Ви зуміли довести дітям, що правознавство- наука, якою можна захоплюватися. Наснаги вам, сили і терпіння, творчих учнів.
