Позакласний захід "Українська пісня – злет душі людської"
Мета: відродити історію створення пісні та її авторів. Розширити знання про українські пісні та їх виконавців. Виховувати почуття прекрасного; любов і пошану до української пісні.
Хід свята
(Слайд 1)
Вчитель:
Шановні друзі, гості нашого свята! Сьогодні ми зібралися з вами , щоб поговорити про її величність – Пісню. Наш народ – один з найпісенніших в світі. Це про нас писав Микола Гоголь: «Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Пісня для України – все: і поезія, і історія, і батьківська могила».
А відомий югославський учений А. Люкшич зазначав, що українська поезія найбагатша і найкрасивіша у Європі.(Слайд 2)А якщо до такої поезії додати музику, то народжується пісня, яка дзвенить, зачаровує, бентежить. Бо українська пісня – це злет народної душі!
Без пісні українець — сирота,
А українці — всі ми, хто свідомі
Того, що наша мова золота
І має господарювати вдома.
Вона ж бо милозвучна і така
Зворушлива, прониклива, красива!
Чи не ганьба для нас втрачати скарб,
Який весь світ вважає
Справжнім дивом?
(Слайд 3)
Сьогодні ми хочемо вам представити усний тележурнал під назвою «Українська пісня - злет душі людської». Переглянувши його, ви поглибите свої знання про пісні народні та літературного походження, дізнаєтеся про історію створення пісень та їх авторів, а також розширите свої знання про українські пісні та їх виконавців.Світлини авторів пісень ви можете побачити на сцені. А представлять нам тележурнал учні - наші диктори Наталка та Ярослав. Зустрічайте їх, будь ласка!
Ведучий:
Доброго дня, наші глядачі!
Ведуча:
Вітаємо вас! Сьогодні з вами ми, ведучі тележурналу, Ярослав… (показує на ведучого рукою)
Ведучий:
…та Наталля (показує на ведучу рукою). Давайте разом з вами поринемо в неповторний, чаруючий світ української - мелодійної, солов’їної пісні. До речі, ви знаєте, чому нашу пісню називають солов’їною? Кажуть, що солов’ї навчилися співати, слухаючи наші пісні.
Ведуча:
Так, дійсно.(Пезентація про солов’вїну пісню - слайд 1) Існує цікава легенда: колись давно на Україні не було солов’їв. (Слайд 2) Вони літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, в саду якого вони жили. (Слайд 3) Одного разу залетів соловей в Україну і сів спочивати на гілочку черемхи у якомусь селі . (Слайд 4) Та саме на цей час всі люди були в полі. (Слайд 5) «Що за люди тут живуть? - подумав соловей.- Ні музики, ні пісень»… (Слайд 6) А ввечері, коли роботу завершили і всі дорослі повернулися додому, - то тут, то там залунали пісні. (Слайд 7) Та пісні були сумні, невеселі, бо люди стомилися від тяжкої , виснажливої праці. І захотілося соловейку розвеселити цих людей і він заспівав … Почули люди, заслухалися, забули про втому і так заспівали, що аж соловей зачарувався їхніми піснями. (Слайд 8) Полетів соловей до Індії і там заспівав тих пісень, що навчився на Україні. Як почув ці пісні правитель, втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. (Слайд 9) Наступної весни на Україну прилетіло вже багато солов’їв і пташенят своїх стали висиджувати саме на нашій землі, щоб вони вчилися наших чаруючо-ніжних і ліричних пісень від народження. (Слайд 10)
Ведучий:
Пісня складається зі слів та музики. Слово передає переважно думки, поняття, уявлення, інтелектуальні моменти психіки людини, хоча водночас відбиває й емоційні переживання.
Ведуча:
Музика переважно віддзеркалює емоційні переживання з їхніми найрізноманітнішими відтінками. Переживання, що їх передає музика, можуть бути такими тонкими й глибокими, що їх не можна передати словами. Через музику душа безпосередньо розмовляє з душею. Пісня – це єдність музики і слова.
Ведучий:(читає напам’ять)
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива
Як їх почує!..
Знать от Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!
Українська пісня! Хто не був зачарований нею!? Пісня – це душа народу. Це любов, печаль і втіха. Вона завжди і всюди з нами – в радісну і в скрутну хвилину. Як вірний друг – підтримає і звеселить…
Ведуча:
Дійсно, пісня і жити, і працювати допомагає. З хорошою піснею свято стає світлішим і радіснішим, хочеться зробити щось піднесене, корисне і потрібне всім…
Ведучий:
І це дійсно так. Співаючи, ми плачемо і радіємо, заспокоюємося і нервуємо, сподіваємося, нарешті, що нашій багатостраждальній країні буде щастя.
Ведучий: (читає напам’ять)
Заспіваймо разом,
Заспіваймо щиро,
Щоб у нашій хаті
Було щастя з миром!
Ведуча:
Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі покоління. Ми, українці, – найспівучиший народ. Існує легенда про те, як Господь обдарував наш народ пісенною творчістю. Пропонуємо її до вашої уваги! Будь ласка, на екран!
(Відео 2 Мультфільм «Легенда про українську пісню»)
Ведучий: (Слайд 3)
Діти, а хто дає вам найбільшу надію, підтримує вашу віру і безмежно любить?
Ведуча: (Слайд 4)
Це - мама !
Ведучий: (Слайд 5)
Так, це - мама.
Ведуча:
Саме вона веде нас в широкий світ життя, яке дбайливо вишите на рушникові маминими руками .
Дівчинка 1:
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
Дівчинка 2:
Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
Дівчинка 1:
Та я ж недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
Дівчинка 2:
Та як же без вас ми?… Та що ви намислили, мамо?
А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
Дівчинка 1:
А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
Дівчинка2:
Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Дівчинка1:
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
“Лишайтесь щасливі”, – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
Дівчинка 2:
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.
Ні грошей не привозьте, ні слави –
Будьте з рідними ніжні й ласкаві.
Бо не вічні ні батько, ні мати,
Завтра можете їх не застати.
Ведуча:
Поет Микола Сингаївський, будучі в Парижі зі студентами, був здивований, коли побачив на клумбі , у самому серці Франції такі рідні, такі знайомі йому квіти – чорнобривці. Вони нагадали йому про хату на житомирщині і маму, (Слайд 6) яка сидить в квітучих чорнобривцях. Одразу по приїзду додому сама по собі й народилася ця пісня. За словами автора, пісня мала понад 10 варіантів . (Слайд 7) Музику до слів написав композитор Володимир Верменич.
Першим виконавцем у 1960 році став Костянтин Огнєвий.(Слайд 8) Серед інших виконавців можемо назвати Дмитра Гнатюка , Еріку, Віктора Павліка, Віталія Козловського, Таїсію Повалій.(Слайд 9) Звучить пісня: «Чорнобривці» сл. М. Сингаївського, муз. В. Верменича у виконанні _____________________ (Відео 3)
Ведучий:
Пісню, про яку зараз піде мова, багато хто й досі вважає народною. Вірші поета Миколая Юрійчука майже рік лежали у столі сільського буковинського композитора Василя Михайлюка. Вірші Михайлюку подобалися, та музика все якось не народжувалася. Тільки через рік з’явилася пісня “Черемшина”. ЇЇ прем’єра відбулася 1965 року, на концерті з нагоди приєднання Буковини. (Слайд 10) Саме там вперше її почув відомий український артист Дмитро Гнатюк. Який і прославив “Черемшину” на всю Україну. А у 1997 році перший український космонавт Леонід Кадинюк взяв запис “Черемшини” із собою на орбіту, там вона надихала його на працю і дарувала надію на повернення додому. Цю пісню у різні часи виконували Софія Ротару, Квітка Цісик, Таїсія Повалій.
Ведучий: (Слайд 11)
Сьогодні ми хочемо вам представити цю прекрасну пісню у вигляді міксу - від перших її виконавців і до сьогоднішніх, сучасних. Увага на екран! (Відео-мікс)
Гумореска «Бандурист»
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
У неділю на могилу йшов співати бандурист.
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?
Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,
Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.
Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.
— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.
А як бовкнеш щось погане про персону про мою,
Я спущу собак на тебе, я хортами зацькую.
Бандурист подибав далі. Чує — котиться ридван.
Із широкого віконця витикає пику пан.
— Йдеш, — питає, — на могилу? Знов співатимеш? Ну-ну…
Спробуй бовкнуть щось про мене — у могилу зажену.
Бандурист побрів понуро, а назустріч поліцай:
— З чим ти ходиш на могилу? Розкажи і проспівай. —
Бандурист, зітхнувши важко, відповів йому: — Ходім…
Станеш збоку та й почуєш, що співатиму усім. —
Поліцай спідлоба блимнув і оскалився, як звір:
— Щось почую незаконне — запроторю у Сибір!
Бандурист поклав бандуру на притоптану траву.
— Я, — сказав, — сліпий, незрячим сорок літ уже живу.
І не бачу, що ти, хто ти — отаман чи генерал,
Що на себе почепив ти — пістолет чи самопал.
Та нащо мені те знати? Я бреду, як уночі.
Все добро моє — бандура та торбина на плечі.
Але знаю, серцем чую: жде на вас погибель десь,
Якщо ви старого діда ще й сліпого боїтесь.
Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.
Не співав у ту неділю на могилі бандурист.
Ведуча:
Кожна пісня – це поетичний і музичний шедевр, що виховував цілі покоління, формував естетичний смак. На піснях ми вчимося, на піснях світ пізнє нас.
Ведучий: (Слайд 12)
Талановиті українські композитори та поети писали про Україну і для України. Серед них – Ігор Поклад, Ігор Шамо, Олександр Білаш, Володимир Івасюк, Ігор Білозір, Микола Мозговий.
Ведуча: (Слайд 13)
Українські поети Михайло Ткач, Дмитро Павличко, Андрій Малишко, Юрій Рибчинський.
Ведучий: (Слайд 14)
В українській пісенній скарбниці залишилися голоси Софії Ротару, Дмитра Гнатюка, Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Ніни Матвієнко.
Ведуча: (Слайд 15)
Нікого не залишає байдужим золотий голос України, її душа – Ніна Матвієнко. Здається цій тендітний жінці Бог дав голос, який нікого не залишає байдужим, якщо хтось почув її хоча б раз.
Ведучий:
Співачка, з 1985 року народна артистка України. Народилася в селі Неділище Житомирського області. Була солісткою українського народного хору ім. Вірьовки. (Слайд 16) Останнім часом виступає у складі вокального тріо «Золоті ключі». В 1988 році отримала державну премію ім. Т.Шевченка, має звання Герой України від 26 січня 2006 року.
У репертуарі співачки багато народних пісень, серед них ліричні, обрядові, пісні – балади. Ми вам пропонуємо переглянути її виступ з піснею «Чарівна скрипка» на слова Юрія Рибчинського, музика Ігоря Поклада. Увага на екран! (Відео 4)
Ведуча:
Скільки їх цих мелодійних самоцвітів? Науковці доводять – 300 тисяч. В ЮНЕСКО зібрана фонотека народних пісень країн усього світу. Україна знаходиться на першому місці. В її фонді зберігається 15,5 тисяч народних мелодій.
Ведучий:
Доля українського народу має багато трагічних переплетінь. Його сини та дочки в силу обставин були змушені покинути рідну землю. Але пам’яттю, яка пов’язує їх з батьківщиною є пісня.
Ведуча:
Врешті народ співає пісні, щоб не забути мову, свою родину, своє коріння. Квітка Цісик.(Слайд 17)
Ведучий:
Її голос розквіт далеко від батьківщини. Вона, донька українських емігрантів і народилася в Квінті, Нью-Йорк. Любов до української пісні прийшла від серця. Дати концерти на Україні, як вона мріяла їй не судилось. В 1998 році вона померла в віці 45 років. Квітка встигла випустити два диска «Пісні з України», до якого ввійшла славнозвісна пісня «Два кольори».
Ведуча:
1964 рік. Київ.З’їзд комсомолу України. Серед обраних нудьгують композитор Олександр Білаш та поет Дмитро Павличко. Попереду сидить жінка із накинутою на плечі хусткою : на чорному тлі червоні троянди, що аж вбирають очі. «Бачиш оту жіночку – спитав Павличка.- Дивись яка хустка – червоне та чорне!» На що Дмитро Васильович відповів : «Червоне – то любов , а чорне – то журба». Так народилася головна пісня творчого тандему «Два кольори». Першим професійним виконавцем був Анатолій Мокренко. Але саме з голосу Дмитра Гнатюка пісня полетіла по всій Україні і далеко за її межі. Ми вам пропонуємо послухати цю пісню у виконанні Квітки Цісик.
(Відео 5. Звучить запис пісні в її виконанні «Два кольори»)
Ведучий:
В далекі 70-ті роки в ефір ввірвалася мелодійна українська пісня «Червона Рута» – композитора, основоположника української естради Володимира Івасюка – автора ста пісень, п’ятдесяти трьох інструментальних творів. Її підхопила відразу вся країна й понеслась вона у далекій світовий простір і до цього часу залишається візитною карткою України.
Ведуча:
Молодий композитор жив і творив у час духовних руйнацій, маючи, з одного боку, любов і визнання мільйонів шанувальників його таланту, а з іншого – неприйняття системою, яка намагалася придушити, розіп`яти все самобутнє українське мистецтво. Загинувши насильницькою смертю, Володимир Івасюк немов би приніс себе в жертву своєму народові, відстоюючи його інтереси, його право на свою культуру, мову, пісню, на вільне висловлювання власної думки.
Ведучий:
У 2009 році Указом Президента України Володимиру Івасюку присвоєно звання Героя України «посмертно». А пісні його з новою силою залунали в виконанні Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Софії Ротару.
Ведуча:
Пісні Володимира Івасюка живі, вони разом з нами. Їх люблять, знають, співають. Тож у нас є нагода прослухати пісню «Червона рута» - пісню, яку Івасюк написав для гурту «Смерічка», і яка стала дійсно загальною улюбленицею, по – справжньому народною піснею.
(Виконується пісня “Червона рута”)____________________________
Ведучий: (Слайд 18)
Ще один витвір музичного мистецтва -«Балада про мальви» — пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Спочатку В.Івасюк хотів назвати пісню «Балада про матір»: «Мати жде - не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати…».
Ведуча:
«Балада про мальви» є однією з найулюбленіших серед українських виконавців пісень Володимира Івасюка. Вона дає можливість продемонструвати вокальні дані та показати глибину відчуттів.У різні часи пісню виконували Софія Ротару, Василь Зінкевич, Володимир Івасюк, Ольга Полякова, Святослав Вакарчук та Ніна Матвієнко, Еріка, гурт Веремій, Віталій Калініченко, Марина Одольська. У 2014 році виконала цю пісню та записала на неї відео співачка Ані Лорак. Ми пропонуємо це відео до вашої уваги. (Демонструється відео6)
Вчитель:
А тепер я хочу перевірити що ви знаєте про українські пісні та їх авторів. Продемонструють свої знання, вміння, кмітливість у грі 4 учні, які брали участь у підготовці сьогоднішнього свята та 4 учні з залу. Це і будуть наші команди. Привітаємо учасників, а оцінювати вашу гру буде журі(представлення членів журі). За кожну правильну відповідь команди отримуватимуть по 5 балів. Якщо одна із команд не знає правильної відповіді, то право відповіді передається команді-супернику. (Обрати назви командам).
Звучить пісня «Смерека»
Ведучий: (Слайд 20)
Отже, наш усний тележурнал підійшов до кінця. Хочеться вірити, що народ, який піднімається з колін історії, встане на повний зріст, розправить свої крила і залунає наша українська пісня і попливе її дзвін далеко, далеко над землею.
Ведуча:(читає напам’ять)
О пісне, засвіти нам наші душі,
Перед тобою всі ми безборонні…
Ми вічні учні. Мудрості навчи,
Як світ оцей від бід оборонити.
О мамо – пісне, ми назавжди діти,
Втішай – бо наші болі і плачі.
Вчитель :
Шановні гості! Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчуєтьсязустріч з піснею. Вона залишиться з вами, як вірнийтовариш. Любіть свою Батьківщину, їїчарівнумову та дзвінкоголосуукраїнськупісню, продовжуйтетрадиції і обряди нашого народу, зберігайте і поповнюйте творчу спадщинуУкраїни.
