ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА В ШКОЛІ ЯК ШЛЯХ ДО ФОРМУВАННЯ У КОЖНОГО УЧНЯ МЕХАНІЗМУ СВІДОМОГО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
Проблема вибору роду занять, трудової діяльності, професійної кар’єри існує з давніх-давен, і це підтверджують численні історичні пам’ятки. Людство збагнуло: справжній успіх приносить лише та праця, яка обирається за власним бажанням відповідно до інтересів, здібностей. В наше сьогодення вибір професій – питання досить складне й серйозне. Для кожної молодої людини вибір професії – це друге народження, яке багато в чому визначає подальшу долю. Як важливо, щоб юнак чи дівчина були готові до цього відповідального кроку.
У Концепції загальної середньої освіти наголошується, що школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.
Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасного навчального закладу повинен володіти певними якостями, уміннями: швидко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях, критично мислити, використовувати набуті знання і вміння в навколишній дійсності, бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в команді, цілеспрямовано використовувати свій потенціал для самореалізації в професійному плані, вміти планувати стратегію власного життя.
Ці проблеми сьогодні стоять перед освітніми закладами. Робота загальноосвітньої школи щодо формування та розвитку життєвої компетентності особистості поки що недостатньо ефективна.
Тому у значної частини нашої молоді, яка закінчує школу, спостерігається недостатній рівень усвідомлення своєї ролі, яку вони покликані зіграти в суспільному житті, відсутність далеких часових перспектив, наявність хибних сподівань, що успіх прийде сам, без копітких зусиль та праці.
Дослідження показують, що більшість юнаків і дівчат 14-17 років не вміють визначити життєві цілі, пов’язані з майбутньою професією, соціальним просуванням, сім’єю, соціальним становищем в суспільстві.
Тому я вважаю, що проблема розвитку особистісного та професійного самовизначення старших школярів є важливою складовою у формуванні життєздатної компетентності особистості.
Рання юність – дуже не простий і важливий період у житті кожної людини. У 11 класі вирішується питання щодо подальшого життя: що робити – піти в інститут чи працювати? Молоді люди повинні розібратися у власних здібностях і схильностях, мати уявлення про майбутню професію й конкретні способи досягнення професійної майстерності в обраній сфері.
Дуже важливим є рівень інформованості старшокласників як про майбутню професію, так і про самих себе. Хлопці й дівчата, на жаль, погано знають коло професій, з якого їм належить вибирати, і конкретні особливості кожної професії, що зазвичай робить їх вибір значною мірою випадковим. Нерідко ця неінформованість зберігається навіть на інститутській лаві.
Сучасна соціально-економічна ситуація в країні характеризується різноманітними перетвореннями у всіх сферах життя, що супроводжуються активними процесами руйнування звичних поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій і заміні їх новими. У професійній сфері це виявляється в тому, що престижними в нашому суспільстві сьогодні є професії, що відповідають потребам нових форм економіки, що народжуються. Водночас такі традиційні професії, як педагог, інженер, військовий, робітничі професії стають мало привабливими. Це призводить до нестабільності кадрового складу у відповідних сферах діяльності, масовому відтоку необхідних суспільству фахівців в інші галузі народного господарства, хоча потреба в них не стає меншою. Наслідком є недостатня кількість висококваліфікованих фахівців у найактуальніших для суспільства сферах: здоров’я, освіти, соціального захисту тощо.
Така зміна пріоритетів у професійній сфері ускладнює соціально-професійну адаптацію молоді. Вибираючи професію лише за принципом її престижності та «перспективності» і без врахування власних здібностей, схильностей, можливостей, молода людина ризикує виявитися в подальшому житті професійно неуспішною і просто непотрібною унаслідок перенасичення ринку праці такими фахівцями, що, у свою чергу, провокує масу нових соціальних і психологічних проблем. Тому, адекватний вибір професії і стійка мотивація до обраної професійної діяльності є дуже актуальним й важливим питанням. У свою чергу, успіх професійного самовизначення учнів залежить від ефективної діяльності фахівців, що надають допомогу старшокласникам на етапі обирання професії.
Якого випускника загальноосвітньої школи ми хочемо бачити в XXІ столітті? У сучасній промисловості й торгівлі період «напіврозпаду» корисного технологічного знання оцінюється в півтора року. Таким чином, через півтора року половина первісних технологічних знань працівника виявляється марною, через три роки – вже три чверті. Для роботодавця не так важливо те, що потенційний працівник знає, а як він уміє оволодівати новими знаннями або навичками. Між потребами роботодавців і надіями гуманістично настроєних працівників освіти існує щасливе взаєморозуміння. Обидві сторони зацікавлені в розвитку дитини, хочуть, щоб випускник школи був активний, міг досліджувати, аналізувати, синтезувати, приймати рішення. Обидві сторони хочуть бачити дитину, здатну вчитися все життя й працювати як самостійно, так і в команді. Вони зацікавлені в розвитку творчих можливостей дитини.
Отже, дуже важливим у діяльності сучасного навчального закладу є створення ситуації для розвитку особистості дитини, що дає можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення успіху через впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітнього навчального закладу інноваційної технології розвитку здатності учнівської молоді до вибору успішної професії, планування кар’єри та формування соціально значущих життєвих компетентностей відповідно до вимог сучасного ринку праці.
