Формування комунікативної компетентності учнів молодшого шкільного віку засобами ігрової діяльності
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Автор досвіду: Лаврова Олена Сергіївна, учитель початкових класів Запорізької гімназії № 11, спеціаліст вищої категорії, «старший учитель»
На сучасному етапі розвитку освітньої галузі (у період впровадження нового Держстандарту та в умовах модернізації освіти) перед початковою школою постає завдання створити сприятливі умови для розвитку й саморозвитку особистості учня, забезпечити його пізнавальними засобами, необхідними для ефективного функціонування у суспільстві. Питання оновлення та модернізації змісту навчання актуальне упродовж усього існування початкової школи. Особливо воно загострюється в часи реформування, як тепер, коли в освіті реалізовується ідея компетентнісного підходу.
Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі модернізації сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної початкової школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості.
Компетенція і компетентність — два різних поняття. Компетенція — це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід. Компетенція сама по собі не є характеристикою особистості. Нею вона стає в процесі навчальної та ігрової діяльності учня, перетворюючись у компетентність.
Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій дитини у навчанні, грі, позанавчальній діяльності.
Одним з провідних завдань у роботі сучасного вчителя початкових класів є формування основних компетентностей учня: комунікативної, соціальної, соціокультурної, інформаційної, саморозвитку, творчої та інших.
Держстандарт подає таке визначення комунікативної компетентності: «…здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями» [1].
Збагачення навчання засобами ігрової діяльності – це не тільки розвиток кожної дитини (пізнання своєрідності нації, національної культури та мистецтва, морально – етичних принципів суспільства тощо), а й формування комунікативної компетентності учнів. Тільки ті знання і вміння учня вважаються корисними, доцільними і міцними, які застосовуються на практиці, які школяр перенесе й використає у різних життєвих ситуаціях.
Як правило, збагачений ігровими моментами навчально – виховний процес активізує пізнавальні можливості учнів початкових класів: гра навчає, захоплює, викликає бажання взяти участь у ній і одночасно знімає психологічну напругу, що більшою чи меншою мірою супроводжує будь-яке навчальне навантаження. Гра завжди передбачає прийняття рішень – що сказати, як відповісти, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострюють розумову діяльність гравців, пробуджують інтерес і активність дітей. Це дає можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, спонукає учня до спілкування – до комунікації з однолітками.
Ідея досвіду:
- використання ігрових технологій як ефективного засобу формування комунікативної компетентності учнів молодшого шкільного віку, що сприяє підвищенню мотивації навчання, кращому усвідомленню та засвоєнню навчального матеріалу, всебічному розвитку дитини, розвитку дитини як творчої особистості.
Мета досвіду:
- варіативність поєднання засобів ігрової діяльності (дидактична вправа, гра, квест) у навчально – виховному процесі з метою його активізації та інтенсифікації;
- розвиток особистості школяра, процесів саморегулювання та управління власною навчальною діяльністю;
- сформованість показників комунікативної компетентності учнів молодшого шкільного віку у відповідності до Держстандарту.
Організація навчально-виховного середовища для учнів молодшого шкільного віку засобами ігрової діяльності (дидактичною вправою, грою, квестом) є одночасно інформаційним, різнобічним, комплексним і тематичним, близьким до дитячого сприймання.
ПОВНИЙ ТЕКСТ РОБОТИ РОЗМІЩЕНО У БЛОЗІ
Отсутствие интереса у детей к учению, их равнодушие к школьным занятиям часто выступает причиной накопления отрицательного отношения к учебной деятельности. В связи с этим особую важность приобретает включение учебно-игровой деятельности в учебный процесс. Игровая деятельность привычна ребенку, помогает сделать учебный процесс занимательным, создать позитивное рабочее настроение. Мы наблюдаем профессиональное и умелое использование учителем Лавровой Е.С. учебно-игровой деятельности в учебном процессе.
