Самореалізація та розвиток мовної компетенції учнів на уроках української мови та літератури у соціокультурному просторі сільської школи
Школа в сільській місцевості є складовою соціокультурного середовища, цінності, традиції та звичаї якого багато в чому визначають освітні стратегії школи. Вони можуть стимулювати або гальмувати розвиток мотивації учнів до самоосвіти, впливати на становлення ціннісних орієнтирів. Сільська школа функціонує переважно у недостатньо розвиненому інформаційному середовищі, що обмежує формування здатності учнів самостійно здобувати і застосовувати знання, уміння і навички. І все ж, на тлі цього, раннє залучання підлітків до господарської діяльності батьків, суспільно корисної праці, взаємозв'язок з природою стимулюють розвиток пізнавальної мотивації учнів до вивчення природничих дисциплін. Природничі дисципліни мають потужний потенціал для формування самоосвітньої компетентності, оскільки учні пізнають об’єкти і явища природи, спостерігаючи за ними безпосередньо у повсякденному житті.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні дидактичної моделі формування самоосвітньої компетентності учнів основної школи сільської місцевості.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:
1. Проаналізувати стан проблеми формування самоосвітньої компетентності учнів за науковими джерелами та на практиці роботи сільських шкіл.
2. З’ясувати сутність і структуру самоосвітньої компетентності особистості, виявити чинники і педагогічні умови її формування в учнів основної школи сільської місцевості, визначити критерії та рівні сформованості.
3. Обґрунтувати дидактичну модель формування самоосвітньої компетентності учнів школи сільської місцевості, системотворчим елементом якої є навчальні проекти з природничих дисциплін.
4. Експериментально перевірити ефективність дидактичної моделі формування самоосвітньої компетентності учнів.
5. Розробити методичні рекомендації для вчителів щодо формування самоосвітньої компетентності учнів основної школи сільської місцевості у процесі виконання навчальних проектів із природничих дисциплін.
Об’єкт дослідження – формування самоосвітньої компетентності учнів основної школи сільської місцевості.
Предмет дослідження – сутність і структура самоосвітньої компетентності учнів основної школи сільської місцевості.
Методи дослідження. Для реалізації мети і поставлених завдань на різних етапах наукового пошуку комплексно застосовано такі методи: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, систематизвція та узагальнення наукових джерел) з метою з’ясування проблеми дослідження, теоретичного обґрунтування дефініцій, чинників і педагогічних умов формування самоосвітньої компетентності учнів основної школи сільської місцевості; моделювання процесу формування самоосвітньої компетентності учнів у навчальних проектах із природничих дисциплін); емпіричні (анкетування, опитування, бесіди, тестування, спостереження, ретроспективний аналіз власної педагогічної практики, експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик, аналіз продуктів навчально-пізнавальної діяльності учнів, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду) для з’ясування стану сформованості самоосвітньої компетентності учнів, її рівнів, умов формування, перевірки ефективності розроблених навчальних проектів як засобу формування самоосвітньої компетентності учнів; експериментальні – педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої дидактичної моделі формування самоосвітньої компетентності учнів основної школи сільської місцевості у навчальних проектах; статистичні – методи статистичного опрацювання одержаних результатів із метою підтвердження їхньої достовірності (критерій Пірсона).
