Формування національно-патріотичного світогляду учнів через активну пізнавально-пошукову діяльність
Освіта, навчання, виховання... Три головні частини педагогічного процесу. Так було, так є і так буде. Однак кожна епоха висуває з названої триєдності на перший план одну з основних частин, яка в певний історичний момент є визначальною.
В умовах сьогодення зростає ціна моральної спрямованості здобутих знань. Ще Я. А. Коменський говорив: «Діти допитливі, з гострим розумом при правильному вихованні стають великими людьми». Ось чому чим багатша на знання людина, тим гостріше ставиться питання про рівень розвитку її загальнолюдських цінностей, наприклад, таких, як громадська активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати. Ці та інші якості можуть формуватися при діяльнісному спрямуванні процесу виховання особистості, що розвивається. У зв'язку з цим перед педагогами постає завдання — навчитися мистецтва виховної роботи,оволодіти новими технологіями виховного процесу. Однією з таких технологій є колективне творче виховання, колективна організація творчої діяльності.
Сутність технології колективного творчого виховання полягає у формуванні особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості.
Саме робота в музеї, екскурсії, позакласна робота при закладі освіти є осередком освіти і виховання, який сприяє формуванню у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь і призначений для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури.
Мета роботи полягає у залученні молодого покоління до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, у формуванні освіченої творчої особистості, якій притаманна активна життєва позиція, та сприянні відродженню і розбудові національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави.
Суть виховної позакласної педагогіки – особистісно орієнтована, бо для кожної дитини знайдеться справа для душі, яку вона може організувати, зробити краще, ніж інші.
Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра він же з такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця робота об'єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини. Особливістю організації і пошукової роботи полягає в тому, що між вчителями та учнями складаються в процесі діяльності суб'єкт-суб'єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почуваються відповідальними за якісне виконання поставлених завдань.
«Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя»,-- писав К. Д. Ушинський. У сьогоднішньому світі, коли швидким темпом змінюється система цінностей та світоглядних позицій, коли відбувається злам усталених стереотипів, зміна ціннісних координат, простежуються складні колізії у внутрішньому світі особистості, зростає роль педагогіки життєтворчості, спрямованої на плекання і людини як творця свого життя. Саме організація роботи шкільного музею, позашкільної роботи історико-краєзнавчого гуртка, організації екскурсій і подорожей, як основних напрямів педагогіки життєтворчості, які визначають стратегію розвитку освіти в Україні у XXI столітті, свою головну місію вбачаю у тому, щоб дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини.
Виховна робота пов'язана з роботою музею може допомогти дитині стати творчою особистістю. Вона допомагає формувати таку систему цінностей, за якої найголовнішим виявляються не гроші, а людські, нематеріальні стосунки. Вона допомагає прожити дитині не одне своє життя, а сотні інших життів. Вона включає дитину в сферу культури. У цій сфері немає місця вандалізму – цікаво не руйнувати, а творити. Стає нецікаво писати на стінах будинків, а цікаво відгадувати загадки, які весь час загадує життя.
Бажання зберегти історичне минуле, культурні надбання і визначили профіль роботи шкільного музею – історико-краєзнавчий. Адже Україна для кожного з нас — це Батьківщина, яка подібна до величезного дерева, на якому не порахувати листя. І усе, що ми робимо доброго, і додає йому сили. Але будь-яке дерево має корені. Без коренів його повалив би навіть несильний вітер. Корені живлять дерево, зв'язують його із землею.
«Без кореня і полин не росте»,— говорить народна мудрість. Корені — це те, чим ми жили вчора, рік тому. Це наша історія.
Головним завданням роботи історико-краєзнавчої музейної кімнати при Пролетарській ЗШ І-ІІІ ступенів є:
• залучення молоді до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідницької, художньо-естетичної роботи;
• формування в молоді соціально-громадського досвіду на прикладах історичного минулого України;
• розширення і поглиблення загальноосвітньої та професійної підготовки молоді засобами позакласної, позашкільної роботи;
• надання допомоги педагогічному колективу навчального закладу в упровадженні активних форм роботи з молоддю;
• залучення молоді до формування, збереження та раціонального використання Музейного фонду України;
• вивчення, охорона і пропаганда пам'яток історії, культури рідного краю;
• проведення культурно-освітньої роботи серед молоді, інших верств населення.
Щоб реалізувати ці завдання та виховати компетентних та свідомих громадян, недостатньо лише говорити про демократичні цінності та ідеї. Основою виховання громадянськості є активне залучення молоді до вирішення тих проблем, які стоять перед суспільством. Усвідомлення школярами того, що великі справи починаються із маленьких вчинків, призводить не лише до конкретних дій, але й до набуття ними позитивного досвіду громадянської співучасті. Тому робота ради й активу музею полягає в організації і здійсненні пошукової, фондової, експозиційної, просвітницької та культурно-масової роботи.
Ця діяльність потребує кваліфікованої та постійної допомоги вчителя, яка під час діяльності учнів вкрай необхідна.
Педагоги, батьки, громадськість беруть участь в роботі музейної кімнати на правах консультантів, експертів. Цілком самостійна, без сторонньої допомоги, праця учнів над створенням і роботою розділів нереальна. Тому сконцентровано увагу дорослих саме на тих моментах, де школярі найбільше потребують допомоги, а саме:
• планування діяльності;
• вибір найоптимальніших способів вирішення;
• прогнозування наслідків діяльності;
• набуття навичок ділової комунікації та презентації результатів діяльності;
• порівняння отриманих результатів із запланованими.
У процесі активної діяльності у молоді формуються практичні вміння та навички, а саме:
· критичне мислення;
· вирішення проблеми, конфлікту;
· співробітництво,
· перспективне бачення, розвиток уяви;
· толерантність;
· громадська активність;
· комунікативність.
В період надходження експонатів працюємо над формуванням груп учнів за напрямками роботи. Бо створення музею є, як правило, результат цілеспрямованої і послідовної роботи.
Кожна група отримала завдання підготувати інформацію з наступних питань:
· історичні джерела про історію виникнення с. Маринопіль та
с. Пролетарське;
· свідчення жителів про процеси формування та розвитку с. Маринопіль і с. Пролетарське , спогади учасників та очевидців суспільних процесів;
· про найголовніші досягнення односельчан та про перспективи розвитку села;
· про свідчення вчителів-ветеранів праці, випускників школи про досягнення, перспективи, найболючіші проблеми;
· про технологію проведення опитування та аналіз їх результатів;
· про основні правила етикету (написання листа, ведення розмови по телефону, проведення зустрічі-бесіди).
Першим етапом роботи стало вивчення і підтвердження актуальності і правильності вибору розділів музею.
Важливо, що діти навчилися розрізняти характер суспільних відносин і життя: професійні, соціальні, культурні, освітні, патріотичні.
Слід зауважити, що етап обговорення вибору розділів є досить відповідальним, а його результати впливають на подальшу роботу, тому необхідно дотримуватися таких принципів:
· демократичності процесу вибору проблеми;
· перспективності вирішення проблеми;
· доступності та реальності проблеми;
· вікової та потенційної відповідності.
Другим етапом роботи стало дослідження об’єму та шляхів реалізації роботи груп по розділах.
План реалізації цього етапу:
1. Визначення джерел інформації.
2. Розподіл обов'язків щодо збору та опрацювання інформації.
3. Обговорення основних правил збору інформації.
Третій етап роботи - аналіз інформації, тобто вибір способу вирішення поставленої перед собою задачі.
Перед тим, як зробити вибір стосовно способу вирішення проблеми, учні продумали над наступними питаннями:
• ефективність обраного способу;
• відповідність чинному законодавству;
• економність і практичність;
• можливі негативні наслідки практичного втілення обраної програми дій.
Наступний - четвертий етап став безпосередньо періодом активної роботи пошуково-дослідницької групи, фондової, експозиційної роботи, під час якого діти спробували повністю чи частково виконати поставлені перед собою задачі через організацію відповідних заходів, а саме:
· звернення до місцевих органів законодавчої та виконавчої влади;
· збір публікацій ЗМІ ( «Рідний край», «Роз-інформ») ;
· звернення до місцевих сільськогосподарських підприємств;
· збір свідчень очевидців, учасників історичних подій та суспільних процесів;
· збір та реєстрація в інвентарній книзі фотографій, листів, особистих нагород, грамот, на основі яких побудовані експозиції певних розділів;
· опис народних звичаїв і традицій краю за експонатами, якими комплектувався шкільний музей та розповідями народних майстринь нашого краю;
· досліджено й експоновано колекцію виробів народного мистецтва (вишивки, побутові речі);
· оформлено спогади старожилів, архівні матеріали, газетний матеріал;
· виготовлені стенди, стелажі на яких розмістились експозиції музейної кімнати: «Ніхто не забутий», «Пам'ять, обпалена війною», «Маринопіль», «Пролетарське», «Людські долі», «Наші таланти», «Історія школи», «Народне мистецтво і побут».
Стало традицією 1 вересня проводити День відкритих дверей музейної кімнати. Приходять батьки, діти і просто відвідувачі, жителі села.
. Одним із завдань ради є підготовка екскурсоводів, лекторів. Ця робота є досить серйозна і відповідальна, бо саме від екскурсовода залежить з якими думками, враженнями залишать стіни музейної кімнати наші відвідувачі. Учні-екскурсоводи та лектори, члени історико-краєзнавчого гуртка, опрацьовують документальні джерела, які є історичним підґрунтям розповіді, твори української художньої літератури, яка емоційно «підкреслює» події, процеси. Суттєвими і дуже цікавими являються спогади старожилів, учасників подій. Вони допомагають учням більш близько сприйняти ці чи інші події.
Музейний матеріал широко використовується вчителями школи в навчально-виховному процесі, виходячи із завдання сприяння соціальної адаптації учня, підготовки його до активного громадянського життя, формування, з одного боку, загальнолюдських ціннісних орієнтацій, а з іншого – глибокого патріотизму, історичної свідомості, що дозволяє учням критично осмислити минуле і сучасне та прогнозувати майбутнє. На основі місцевого матеріалу, історії Запорізького краю вчителі на уроках ІРК, художньої культури формують в учнів національну гідність і гордість за свою землю, народ, малу і велику Вітчизну, особливо висвітлюючи такі теми, як «Наш край в ХІІІ ст.», «Боротьба за волю наприкінці ХVІІІ – першій половні ХІХ ст.», «Військово-політична боротьба у другій половині 1919-1920 рр.», «Наш край в роки Великої Вітчизняної війни», «Українська РСР», «Незалежна Україна», «Мистецтво українського народу», «Українська вишивка».
Матеріал використовується як вчителями так і учнями при написанні рефератів, підготовці інформації за заданим питанням. Оцінкою роботи шкільної музейної кімнати є участь учнів школи в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, МАН. На основі місцевого матеріалу, власних опитувань написані дослідницькі роботи для участі у МАН Оболенко Н. з теми «Історія села Маринопіль», Федотовою І. – «Голодомор – злочин проти власного народу», Чистова Т.М. «Історія моєї родини», Єрмоленко Вадим «традиції та звичаї мого народу», Калінчук В. В. «Історія села Пролетарське», «Твої герої Запорізький край. Коновалов В К ».
Вивчали матеріали музейної кімнати для написання конкурсних робіт Борзенкова А.- «Стежками запорізького краю», Чистова Т. – «Безсмертний подвиг українського народу», Ковальок О. - «Безсмертний подвиг українського народу», Калінчук В.- «Моральний вчинок»(розповідь про воїна-афганця С. Матвієнко), Сулим Д. – «Звичаї народів, що проживають в селі Маринопіль»
Музейний матеріал використовується для статтей і нарисів, про долю наших односельців, в районній газеті «Роз-інформ», випускниками -студентами для своїх курсових робіт.
Активна участь у роботі шкільної музейної кімнати впливає і на формування професійної спрямованості учнів. Дячок О. обрала професію учителя історії, а Абліцова Г. вирішила стати журналістом.
Виховна робота є невід'ємною складовою освітнього процесу. І саме ця робота допомагає учням краще зрозуміти істину суспільних процесів, патріотизму і обов’язку. Все, що зібрано, використовується для підготовки сценаріїв до визначних дат, для виставок.
Частими є класні години-зустрічі: з односельцями-працівниками різних професій, людьми таких різних доль і, в той же час, однієї долі; учасниками локальних конфліктів - Радіоновим О.В., Козак М. М., Гацько С.М. ; майстринями вишивання -Губатою Г.Д., Скочок В.А., Чернявською Н,Д.
До завмирання серця задушевними і хвилюючими є зустрічі з ветеранами Вітчизняної війни. З кожним днем свідків тих страшних подій стає все менше і менше. В селі Пролетарське, до пам'ятника односельцям, що полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни, ще приходить ветеран - Півень Іван Антонович. А от у сусідньому селі Маринопіль вже декілька років до пам'ятника Невідомому солдатові в знаменний день - День Перемоги - не приходять ветерани: всі вони вже пішли у вічність. Стоячи біля обелісків та пам'ятників на честь історичної битви українського народу, наче чуєш гуркіт бою, стогін поранених і переможний клич воїнів. І тому слова вдячності за мирне небо, тихі світанки лунають з дитячих вуст з особливою теплотою, душевністю.
Кажуть, що немає майбутнього у народу, який не пам’ятає минулого. А ми знаємо хто ми, знаємо своє коріння, свою історію і будуємо нову прекрасну Україну через співробітництво вчителя і учня, через співдружність і співтворчість, шляхом дослідження, подорожей, використовуючи методи, які значною мірою забезпечують створення «ситуації успіху», спрямованої на самовдосконалення кожної особистості. До минулого ми ставимося з вдячністю. До сучасного – діяльно. До майбутнього – відповідально.
