НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ
Актуальність: Україна – молода держава, яа в умовах сьогодення перебуває
на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень,
обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії,
національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки,
побудови нового громадянського суспільства
Національне виховання є однією з важливих складових проблеми виховання
особистості. Проблема національного виховання підростаючого покоління
висвітлювалась у працях М.Галагузової, Я. Гогебашвілі, М.Евсевьева, Я. Ка-
менського, О.Матвієнко, К.Насирова, М.Приходько, К.Д.Ушинського та ін.
Наукові теорії та концепції:Ідея розвитку української державності як
консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української
політичної нації є основоположною в системі національно-патріотичного
виховання. Про це йдеться у Концепції національно-патріотичного виховання
дітей та молоді.
Основна ідея: виховання у молодого покоління почуття патріотизму,
формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності,
забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного
розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих
громадян.
Напрямки реалізації ідеї:
- ставлення до держави (державно-патріотичне виховання, орієнтоване на
національні інтереси, - патріотизм, почуття, відданості.
- ставлення до суспільства (громадське виховання, орієнтоване на виховання
соціальних якостей особистості - громадянськості, поваги до закону,
соціальній активності й відповідальності);
- ставлення до культури (повага до культурних цінностей і досягнень,
виховання духовності, національної самобутності);
- ставлення до професії (розуміння суспільної значимості своєї професії,
відповідальність за якість своєї праці);
- ставлення до своєї власної особистості як унікальної цінності.
Відповідно до цієї моделі, Україна розглядається як держава із
самобутньою
національною й політичною культурою, з особливим українським
національним характером.
Засвоєння патріотичних цінностей і норм молоддю є тривалим процесом.
Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому не
успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням
певних принципів та методів діяльності суб’єктів політичного процесу в їх
роботі з підростаючим поколінням
Форми, методи, прийоми, засоби:
При здійсненні складного процесу патріотичного виховання
використовую різноманітні форми роботи як на уроці, так і в позаурочний час,
а саме:
Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «круглі столи»,
«усні журнали»).
Діяльнісно – практичні групові (гурток дослідників-пошуковців
«Патріот», конкурси, ), тематичні презентації (відповідно теми уроку
чи позакласного заходу).
Інтерактивні ( гра «Що? Де? Коли?», брейн-ринг). На уроках
історії також активно використовуються інтерактивні методи навчання
(«мозковий штурм», «мікрофон», «дерево рішень», «акваріум», «займи
позицію» і т.д.)
Діалогічні (бесіда, рольові ігри). На уроках створюються ситуації,
коли учні уявляють себе історичною особою і прогнозують свої дії в тій
чи іншій ситуації, висловлюють свої позиції.
Індивідуальні (індивідуальна робота, творчі завдання).
Наочні (виставки, тематичні стенди, історичні бюлетені, фото,
відеоматеріал, презентації).
Результат реалізації: враховуючи методи патріотичного виховання , можна
очікувати наступні результати:
формування у підростаючого покоління громадянської позиції та
патріотизму;
поваги до минулого свого народу та Батьківщини;
бути готовими до захисту свого народу та збереження цілісності
держави;
отримання молодим покоінням соціального досвіду, багатства
духовної України культури народу, його національної ментальності,
своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис
громадянина;
засвоєння державотворчих , правових та сімейних цінностей;
формування відповідальності за свою сім'ю, народ, державу
Висновки
Отже, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого
покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і
прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної
суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за
минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому
патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів
молодіжної політики в Україні. Патріотичне виховання є складовою частиною
загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану
діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у
громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України,
готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.
Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні,
організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто
охоплює своїм впливом усі покоління і пронизує усі сторони життя: соціальну-
економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається
Наукові джерела
1. А Гнатюк В. Національне виховання як складова у побудові
громадянського суспільства // Світ виховання. – 2004. – №1. – С. 33-36.
2. Дубина М., Руденко Ю. Патріотичне виховання молоді // Освіта України. –
2006. – № 8. – С. 5.
3. Івашковська В. Стратегія, методика та концептуальні засади військово-
патріотичного виховання школярів // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 26-30.
4. Калінічев А. Знаймо й пам’ятаймо свою історію! Про патріотичне виховання
в сучасній школі // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 2. –С. 35-36.
4. Качур М. Патріотичне виховання молодших Лексюк А.М. Перспективні
освітні технології
5. Наказ МОН № 641 від 16.06.15 року
