Організація самостійної роботи на уроках зарубіжної літератури як засіб пізнання нових знань
Знання, тільки тоді знання,
коли вони отримані зусиллям
своєї думки, а не пам’яттю.
Л.М.Толстой
Світова література –предмет цікавий і багатогранний. Вже шістнадцятий рік я прищеплюю любов дітям до цього чудового мистецтва слова. Знання літератури народів з усіх куточків світу розширює кругозір дітей, разом з тим вони занурюються і в культуру, звичаї, історію і неповторну самобутність тієї чи іншої країни.
Отже, одним із важливих напрямів сучасної української освіти є гуманітарний. Він забезпечує не лише духовний розвиток учнів, а й виступає в якості засобу виховання відповідальної особистості школяра, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем.
Ми живемо в такий час, коли високі вимоги до життя, до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання і виховання відповідно до вимог. У цьому сенсі особливого значення набуває проблема впровадження ефективних прийомів самостійної роботи у навчально-виховний процес. Саме вміння самостійно працювати виробляють у школярів бажання бути впевненими в собі, самостійними, ерудованими, неординарно-мислячими. В даний час необхідні саме такі люди. Недарма про українську освіту кажуть, що школярі набувають дуже багато теоретичних знань, але зовсім не вміють застосовувати ці знання на практиці, не вміють самостійно мислити, приймаючи рішення в результаті практичної діяльності. Значить,мені як учителю, необхідно вчити дітей самостійній роботі. Актуальність моєї роботи полягає в тому, що самостійна робота учнів є однією з найважливіших складових навчального процесу, в ході якої відбувається формування навичок, умінь і знань. У зв'язку з цим планування, організація та реалізація самостійної роботи учнів є найважливішим завданням навчання в школі. Організація самостійної роботи, керівництво нею - це відповідальна і складна робота кожного вчителя. Важливість цієї теми безперечна, тому що знання, вміння, переконання, духовність не можна передати від викладача до учня, вдаючись тільки до слів. Цей процес включає в себе знайомство, сприйняття, самостійну переробку, усвідомлення і прийняття цих умінь і понять. Однією з головних функцій самостійної роботи є формування висококультурної особистості, тому що тільки в самостійній інтелектуальної та духовної діяльності розвивається людина.
Головне завдання сучасної школи – розвиток у школярів самостійності, яка проявляється в їхній здатності до самоорганізації, самовиховання та самоосвіти, яка є складним видом систематичної пізнавальної діяльності, під час якої людина ставить перед собою пізнавальну мету й завдання, визнає шляхи їх досягнення, контролює хід самостійної роботи з одержанням знань та сама оцінює і вдосконалює їхні результати, формує висококультурну особистості, тому що тільки в самостійній інтелектуальної та духовної діяльності розвивається людина.
Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом боротьби за глибокі і міцні знання учнів, засобом формування у них активності і самостійності, як рис особистості, розвитку їх розумових здібностей.
Самостійна робота є найважливішою і невід'ємною частиною будь-якого уроку, бо вона дозволяє виключити дозвільне проведення часу, змушує працювати думку, міцніше і глибше засвоювати досліджуваний матеріал. Самостійні роботи повинні бути різноманітні, їх тривалість оптимальна для даного класу. І дуже добре сказав з цього приводу К.Д. Ушинський:» ... дитя вимагає діяльності безперестанку і стомлюється не діяльність, а її одноманітністю і однобічністю .»
Під самостійною навчальною роботою розумію будь-яку організовану діяльність учнів, спрямовану на виконання поставленого дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування і розвиток умінь і навичок, узагальнення та систематизацію знань.
У процесі навчання застосовую різні види самостійної роботи учнів. Їх можна класифікувати за різними ознаками: за дидактичної мети, за характером навчальної діяльності учнів, за змістом, за ступенем самостійності й елементу творчості учнів. За дидактичною метою самостійні роботи можна розділити на п'ять груп:
1.· Придбання нових знань, оволодіння умінням самостійно здобувати знання;
2· Закріплення і уточнення знань;
3· Вироблення вміння застосовувати знання у вирішенні навчальних і практичних завдань;
4· Формування умінь і навичок практичного характеру;
5· Формування творчого характеру, вміння застосовувати знання в ускладненій ситуації.
Навчальні завдання для самостійної роботи в свою чергу можна розділити:
. За методом самостійної роботи учнів:
-спостереження;
- вправу;
-робота з текстом підручника
По ланкам навчального процессу:
- завдання на сприйняття
- завдання на систематизацію
- завдання на закріплення навчального матеріалу
- завдання на повторення навчального матеріалу
По характером пізнавальної діяльності учня:
-репродуктивні завдання
-творчі (продуктивні)
За характером керівництва:
- докладні інструкції
-менш докладні інструкції.
У практиці можна виділити наступні види самостійної роботи:
- Робота з книгою: малюнок, графік, пошук відповіді на питання, конспектування, переказ, план відповіді, узагальнення по декількох параграфів, робота з першоджерелами.
- Вправи: відповіді на питання, рецензії відповідей, тренувальні вправи.
- Перевірочні, самостійні роботи.
- Доповіді та реферати.
- Індивідуальні та групові завдання при спостереженнях та екскурсіях.
- Домашні спостереження.
Урок - один з головних компонентів навчального процессу, який передбачає різні етапи. Одним з головних видів діяльності є організація самостійної роботи. На різних уроках за допомогою різноманітних самостійних робіт учні можуть здобувати знання, вміння і навички.
Самостійна робота, як відомо, одна з важливих і широко обговорюваних проблем у сучасній дидактиці. Ми вважаємо, по-перше, що самостійна робота школяра є наслідком його точно організованої навчальної діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення й продовження у вільний час. Відповідно, вчитель повинен організовувати навчальну (класну та позакласну) роботу школяра розробивши програму його самостійної діяльності з оволодіння знаннями, та керувати нею.
По-друге, самостійна робота школяра є більш ширшим поняттям, ніж домашня робота (виконання заданих учителем домашніх завдань.). Вона може включати й позаурочне, задане вчителем школяру завдання. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість учня за виробленою ним самим програмою засвоєння матеріалу.
По-третє, самостійна робота повинна розглядатися як специфічна форма (вид) навчальної діяльності що характеризується вище переліченими її особливостями. Це вища форма його навчальної діяльності, яка є формою самоосвіти.
Самостійна робота школярів є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, але й особистісне й суспільне значення. Вона також є складним і багатогранним явищем, але термінологічне точно не визначена, хоча її зміст однозначно інтерпретується всіма дослідниками і практиками навчання як цілеспрямована, активна, відносно вільна діяльність школяра. На нашу думку, самостійна робота — це організована самим учнем, залежна від його пізнавальних мотивів, здійснювана у найзручніший для нього час, контрольована ним навчальна діяльність.
Самостійна робота є цілеспрямованою, внутрішньо вмотивованою, структурованою самим суб'єктом у сукупності дій, що виконуються, і яка коригується ним у процесі діяльності, її виконання потребує досить високого рівня самосвідомості, рефлективності, самодисципліни, особистої відповідальності і дає учневі задоволення в самовдосконаленні і самопізнанні.
На велику увагу в плані організації самостійної роботи учнів заслуговує пропозиція А.К. Маркової щодо прийомів навчальної роботи. Їх цілеспрямоване формування в учнів у класі забезпечить подальше використання в самостійній роботі. До таких прийомів, на думку А.К. Маркової, належать: прийоми змін тексту, збільшення навчального матеріалу, виділення відповідних ідей, принципів, законів, осмислення способів виконання системи вправ певного типу:
1. прийоми культури читання(наприклад, «динамічне читання» доповнене синонімами) і культурослухання, прийоми стислого й раціонального запису, виписки, плани,тези, конспект, анотація, реферат, рецензія, загальні прийоми роботи з книжкою;
2. прийоми зосередження увага,,що спираються на використовуванняучнями різних видів самоконтролю,
3. поетапну перевірку своєї роботи;
4. загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографічним довідником, каталогами, словниками, енциклопедіями та збереження їх у домашній бібліотеці);
5. прийоми підготовки до екзаменів, заліків, семінарів, контрольних робіт;
6. прийоми раціональної організації часу, обліку витрат часу, чергування праці й відпочинку, складній і легких, усних і письмових робіт;).
7. загальні прийоми організації розумової праці й конкретні прийоми навчальної роботи, наприклад, роботи з текстом. Формування останніх може слугувати однією з головних умов самостійної роботи.
Таким чином, позитивна відповідь на питання про те, чи можуть в учня формуватися здібності справжньої самостійної роботи, залежить від спільних дій учителя й школяра, усвідомлення останнім особливостей цієї роботи як специфічної форми діяльності. Подаємо схематично, як учні уявляють особливості самостійної роботи.
Самостійна робота характеризується власною пізнавальною потребою, самоконтролем, власним режимом праці, свободою вибору місця й часу виконання цієї роботи.Особливості утворюють послідовність, полюси якої представляють, з одного боку, класну, а з іншого — самостійну роботу учнів як форму самостійної організації навчальної діяльності.
Хоча конкретні форми й методика організації самостійної праці школяра ще не розроблені, проте дослідження у цій галузі дозволяють визначити основу розробки підходу до розгляду самостійної роботи як особливого виду навчальної діяльності, що базується на принципах розвиваючого навчання. Таким чином, самостійна робота школярів, поряд зі збільшенням їхньої комунікативної компетенції, повинна здійснювати їхнє особистісне формування як суб'єктів цієї діяльності.
Короткочасна самостійна робота є також необхідною, особливо коли уміння її виконувати в учнів ще не сформувались, то залучаю учнів до активного самостійного засвоєння нового навчального матеріалу. При цьому дуже важливо, щоб після її закінчення відбувалася фронтальна бесіда з підбиттям підсумків самостійної роботи. Ця бесіда сприяє тому, що:
1. реалізує функцію зворотного зв'язку;
2. учень одержує підтвердження своїм правильним відповідям і може коригувати неправильні;
3. дає змогу закріпити матеріал;
4. сприяє розвитку усної мови учня;
5. учень висловлює свої думки, які виникли в ході самостійної роботи.
Домашні завдання при самостійній роботі формулюю особливо точно й продумано, щоб вони не були повторенням уже зроблених. Це необхідно тому, що багатьом учням після того, як попрацювали, здається, ніби вони настільки добре засвоїли матеріал, що вдома уже нічого не треба робити. Однак без домашньої роботи неможливо здобути глибокі й міцні знання.
Самостійна робота має на меті допомогти осмислити мотиви навчання, вчити самостійному придбанню знань та їх залученню у практичному житті, формувати уміння до такої роботи.
Самостійна робота є засобом закріплення навчального матеріалу і водночас засобом активізації пізнавальної активності учнів. Ще Дістервег писав: «Був час, коли вважали за можливе повідомляти освіту. Навіть знання у власному розумінні слова повідомити неможливо. Можна їх людині запропонувати, підказати, але оволодіти ними вона повинна шляхом власної діяльності... Можна наповнити чим-небудь тіло, наприклад отрутою, але розум наповнити нічим неможливо. Він повинен самодіяльно все охопити, засвоїти, переробити».
Самостійна робота учнів, нехай незначна, але обов'язково систематична, дає можливість школярам самостійно зануритись у художній текст, осягнути характер героя, красу художнього слова тощо. Теми для самостійного опрацювання, завдання та запитання, спрямовані на самостійну роботу, привчають до відповідальності, до сумлінного ставлення учнів до навчання.
Намагаюсь давати рекомендації щодо самоосвіти учнів. Головна мета їх — надати педагогічну допомогу школярам у їхній самостійній роботі. Під час консультацій допомагаю спланувати самостійну навчальну роботу, систематизувати знання та вміння, отримані учнями у процесі самостійного вивчення, навчити прийомів самоконтролю, тобто направляю самостійну роботу, розказую та показую, як необхідно виконати те чи інше завдання.
Самостійна робота учнів розподіляється на індивідуальну та колективну.
Серед індивідуальних завдань, спрямованих на самостійну роботу учнів виділяється окремо робота у творчій групі і як результат її — асистування вчителеві. До залучення учнів у роботі творчої групи звертаюсь досить часто. Робота такої творчої групи має низку переваг:
· допомагає вчителеві;
· сприяє активності школярів;
· залучає до дослідницько-пошукової діяльності учнів;
· урізноманітнює види робіт на уроці.
Тому уроки світової літератури базую на послідовно продовжуючих один одного навчальних завданнях для самостійної роботи. Поруч із домашніми завданнями, шо, як правило, розраховані на репродукування знань, отриманих на уроці (наприклад, прочитати статтю в підручнику про якогось письменника, відповісти на запитання наприкінці тексту в посібнику-хрестоматії), залучаю учнів до індивідуальної самостійної роботи випереджального характеру. Особливо варто це використовувати у старших класах. (Наприклад, завдання: підготувати цікаві повідомлення про життя та творчість письменника, мова про якого йтиме на наступних уроках, чи розповісти про історію створення твору, що буде вивчатися). Підготовка учнями випереджальних завдань дозволяє з найбільшою ефективністю проводити бесіди у класі про твори, що вивчаються, готувати семінарські заняття.
У середніх класах як первісний етап самостійної роботи учнів можна вважати завдання — заздалегідь підготувати виразне читання твору, окремих сцен із нього. Спочатку, коли учні ще не звикли до такого виду роботи, я вказую, які тексти необхідно підготувати, хто їх буде читати. Завдання учнів — проникнути у зміст твору, зрозуміти авторську ідею, з'ясувати своє надзавдання і передати його відповідного інтонацією.
Поступово учні виходять за межі завдання, готують не тільки ті твори та уривки, що порекомендував учитель, а й ті, що підготували самостійно.
У старших класах коло завдань розширюю, уже даю завдання не тільки супроводити його слово читанням художніх текстів, але й підготувати невеличкі виступи за окремими етапами творчого шляху письменника, наприклад, при вивченні життєвого та творчого шляху О.Бальзака підготувати повідомлення на тему: «Людська комедія». Історія створення циклу. Образи «Людської комедії» як характеристика бальзаківської епохи».
Звичайно, пропонуючи подібні завдання, порекомендую літературу за темою виступу.
Вищим ступенем є самостійна робота школярів, коли учні виступають із самостійними доповідями про творчий шлях письменника. Наприклад, доповідь на тему: «Мотиви Байрона в ліриці Лєрмонтова».
Крім індивідуальних завдань для самостійної роботи школярів, не забуваю про колективні теми, завдання, запитання, спрямовані на самостійну роботу учнів, яку необхідно проводити як у середніх, так і у старших класах. Їх можна поділити на репродуктивно-творчі та продуктивні. Серед репродуктивно-творчих виокремимо:
. тренувальні за зразками (наприклад, скласти план до «Пісні про віщого Олега» О.С.Пушкіна);
· наслідувальні (наприклад, написати власнийміф про створення світу, казку);
· пояснювально-ілюстративні (наприклад, створити діафільм до уславленої книжкиД.Дефо «Життя та дивовижні й незвичайні пригоди Робінзона Крузо»);
· узагальнюючі (наприклад, зробити виписки, упорядкувати цитати на тему; «Психологічний портрет героя» за романом Ф.Достоєвського чи написати листа героєві);
· контрольно-перевіряючі (наприклад, скласти порівняльну таблицю до характеристики образів Остапа та Андрія за повістю М.Гоголя «Тарас Бульба» чи підготувати тематичний альбом на тему: «Любовна лірика О.С.Пушкіна»).
Серед продуктивних форм самостійної роботи школярів можна виділити:
· проблемні (конструювання запитань до твору —наприклад, побудувати систему запитань до оповіданняРея Бредбері «Усмішка»), написання творчих робіт, рефератів проблемного характеру (наприклад, творча робота на тему: «Ідеали та сумніви шекспірівського героя в трагедії «Гамлет» чи реферат на тему: «Смисл протидії Фауста і Мефістофеля в трагедії Й.В.Гете «Фауст»), підготовка повідомлень (наприклад: «Людина-вексель» у літературі реалізму XIX століття»при вивченні повісті «Гобсек» О.Бальзака);
· дослідницькі (самостійний аналіз твору — наприклад, самостійний письмовий аналіз 2-3 сонетів А.Міцкевича із циклу «Кримські сонети»), співставляючий аналіз літературного твору з екранізацією, театральною виставою, літератури о-музичною композицією тощо (наприклад: співставити роман В.Гюго «Собор Паризької Богоматері» з екранізацією цього твору), порівняльний аналіз різних точок зору на літературний твір (наприклад: проаналізувати дві точки зору на повість Е.Хемінгуея «Старий і море» — песимістичну та оптимістичну — і визначити свою позицію, аргументувати Ті), написання творчих робіт дослідницького характеру (наприклад: «Риси класицизму та реалізму в комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»).
Пропонуючи школярам колективні види самостійних робіт, необхідно пам'ятати і про форми контролю виконаної роботи. Це й
· індивідуальні, і фронтальні бесіди,
· написання рефератів, творчих робіт,
· проведення письмових самостійних робіт,
· семінарів, на яких учні читають та обговорюють доповіді, а також залік, про який доцільно не забувати. Залік на уроці літератури проводжу у нестандартній формі: це може бути засідання прес-клубу, вікторина, літературна вітальня …. На початку уроку проводжу літературну п'ятихвилинку, яка допомагає зняти нервове напруження учнів. Результативність такої форми контролю достатньо висока, до того ж вона допомагає учням осмислити мотиви навчання, побачити перспективи вдосконалення своїх знань, набутих самостійним шляхом.
Таким чином, самостійна робота — важливий структурний елемент вивчення світової літератури, який сприяє розвитку самостійного мислення школярів, активізації їхнього навчання, а також, виходячи із специфічних проблем викладання світової літератури, дозволяє зекономити навчальна час і розглянути всі запропоновані програмою твори.
Самостійну роботу учнів можна використовувати, практикуючи самі різні форми навчання - фронтальну, групову, індивідуальну. Завдання для самостійної роботи також можуть бути для всіх учнів групи або однаковими, або варіативними, залежно від рівня підготовленості групи, завдань і типу уроку. У своїй педагогічній діяльності на уроках літератури я використовую самостійні завдання для дітей на різних етапах роботи.
Самостійна робота над собою для кожної людини, яка претендує на пристойний рівень освіченості, має бути серцевиною навчальної діяльності. І лише постійне самостійне навчання дасть можливість якомога ближче підійти до вершини знань певної галузі, сформує потужний інтелект особистості. Виховання такої здатності в особі потребує чіткого узгодження цього процесу з цілями навчання та виховання. Навчання – це перш за все самоосвіта. Учень, який хоче якомога краще оволодіти професією, має добре розуміти: на уроці вчитель подає основи знань, навчає, як учити, виділяє ті ключові істини дисципліни, які пробуджують у школяра потяг до поглиблення й удосконалення усіх знань. Навчання – безперервний процес. Він не закінчується на уроці, а має спільні методи і прийоми, і цей процес не завершується лише організаційними формами. В основі самостійної навчальної діяльності учня повинні бути глибокі мотиваційні сили, які змушують особистість безперервно домагатися вдосконалення знань. Постановка чи формування мотивів навчальної діяльності носить особистісний підхід. Адже кожна людина сама чітко визначає і усвідомлює для чого ї й потрібний певний рівень знань.
Якщо навчальна діяльність замотивована особистим інтересом, то така діяльність буде результативною. В іншому випадку все зведеться лише до даремної трати часу.
Самостійна навчальна діяльність учня буде лише тоді результативною, коли вона ґрунтуватиметься на внутрішній потребі. Звичайно, спочатку доводиться себе примушувати працювати самостійно – і на уроці, і після нього. В учня, у якого є чітко визначені цілі само спонукання, виробляються певні навики, і врешті-решт, навчальна діяльність стає внутрішньою потребою, без якої особистість не відчуватиме душевного комфорту.
Самостійна навчальна діяльність школяра може здійснюватись через:
1. заучування певної інформації;
2. опрацювання літературних джерел (конспектування, рефератування);
3. підготовку тез (для доповіді, виступу) за літературними джерелами та іншими шляхами надходження інформації (постановка дослідів, робота з аудіовізуальними засобами тощо);
4. дослідницьку і пошукову діяльність;
5. участь в іграх (навчальних, розвиваючих та ін.);
6. тестування і самотестування;
7. алгоритмування.
Але кожна людина, крім загальноприйнятих методів, виробляє власні, притаманні лише їй.
Тому самостійну навчальну діяльність доцільно розглядати як особисту творчу працю, що має приносити плоди від певних розумових і психічних дій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бас Г.Самостійна робота в системі індивідуального навчання учнів сільських шкіл // Рідна школа. -2002. -№ 6. - С. 51-53
2. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. -2001. -№ 9. - С. 49-51
3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник-К.: Академія, 2001,2002
4. Горохівський П. Історія України. 8 клас: Розробки уроків -Вид. виправне. -Тернопіль: Підручники & Посібники, 2000
5. Гусак Т. Організація самостійної роботи студентів (учнів)// Рідна школа. - 2004. - № 5. - C. 47-48
6. Наумець О. М. Педагогіка сучасної зарубіжної школи: Навчальний посібник для студентів педагогічних вузів. -Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004
7. Платова Н. Формуємо уміння вчитися самостійно // Початкова освіта. - 2005. - № 10. - C. 4-6
8. Сотніченко В. Технологія формування знань як базова технологія розвитку здібностей
9. Тимченко О.Самостійна робота як дидактична категорія // Педагогіка і психологія. -2001. -№ 3-4. - С. 64-68
10. Трубачова С.Роль методів самостійного набуття знань в організації пізнавальної діяльності учнів // Рідна школа. -2001. -№ 1. - С. 39-4
